Однак вже 12 грудня 1918 р. А. Ященко склав свої повноваження виконуючого обов'язки губернського комісара і передав їх Д. Кондратенку, якого було призначено губернським комісаром [26.-С.138].

Зміна влади в Олександрівську відбулася за сценарієм, схожий на катеринославський.

15 листопада у місті розпочався страйк робітників, які протестували проти гетьманської влади і вимагали організації нової, демократичної влади. На зборах робітників, які перебували під впливом російських соціал-демократів (меншовиків), була винесена резолюція "За Єдину Демократичну Федеративну Росію". Робітники після триденного страйку приступили до роботи.

Події тих днів докладно описані у рапорті старшого осавула штабу 16-ї дивізії значкового Каратинського начальникові штабу VIII Катеринославського корпусу від 30 листопада. У документі зазначається, що "існуюча у м. Олександрівську варта і сотня кримських татар прямих своїх обов'язків не виконувала, а займалась тільки грабунками. Часті скарги населення Олександрівська начальнику гарнізону на варту викликали необхідність перевірки служби варти. В результаті з'ясувалося, що жодний з вартових не був на своєму посту" [10.-С.413; 27.-Ф.1077.-Оп.1.-Спр.34.- Арк.41-41зв.]. Це стало приводом роззброєння варти офіцерською сотнею 47-го полку. Як зазначає автор рапорту, "робітники та населення були вдячні за роззброєння варти". За даними Каратинського, 18 листопада в місті утворився революційний комітет. Представники цього комітету 19 листопада

р. повідомили повітового старосту та начальника повітової варти про звільнення їх із займаних посад. 19 листопада було сформовано місцевий відділ УНС -Українську Революційну Раду. 20 листопада полковник Литовченко за підтримки вільних козаків оголосив командиру дивізії і начальнику дивізіонного штабу, що він обраний вождем революційних військ м. Олександрівська, й запропонував мирним шляхом без кровопролиття здати зброю. Він також запропонував всім бажаючим записатися до складу вільних козаків. Були захоплені склади 47-го полку, артилерії та штабу дивізії. Начальник дивізії спробував виправити ситуацію і звернувся до німецьких військ, розквартированих у місті. Однак ці спроби ні до чого не привели. 21 листопада начальник революційних військ видав наказ по гарнізону міста Олександрівська, в якому зазначалося, що 47 Олександрівський полк, штаб дивізії та управління артилерійською бригадою слід вважати розформованими" [10.-С.414; 27.-Ф.1077.-Оп.1.-Спр 34.-Арк.41-41зв.].

Г. Гордієнко подає іншу версію подій. Як він зазначає у своїх споминах, "власне переворот (антигетьманський - Г.Т.) у нашому місті був виконаний силами нашої вчительської семінарії. Семінаристи арештували міського й повітового старост, потримали їх якийсь час під арештом в готелі "Континенталь" на Базарній вулиці. Мої семінаристи роззброїли й Державну Варту. Ціла ця акція відбулася дуже легко, бо фактично нікому не хотілося змагатися за гетьманську владу. . Коли семінаристи увійшли в клас, де на підлозі спали козаки, голосно розбудили їх і показали російську гранату, то ніякого супротиву ніхто вже й не робив. Нікого з вартових не арештували, а всіх бажаючих прийняли в свої лави революційного війська. В місті збройною силою були вільні козаки й семінаристи, які формально стали козаками 47-го пішого Хортицького полку" [28.-С.159].

У 20-х числах листопада 1918 р. до м. Олександрівська підійшли війська, підлеглі Директорії. Це були частини Катеринославського республіканського коша під командуванням М. Горобця. Командувати Олександрівським гарнізоном було призначено сотника М. Гладніва. Він як Олександрівський повітовий комендант отримав у розпорядження кінну сотню, кулеметну команду та Перший Хортицький курінь. Повітова варта була роззброєна. Г. Гордієнко, який в цей час мешкав в Олександрівську, так описав реакцію населення на переворот: "Все населення в місті, незалежно від національної приналежності, переворот проти гетьманської влади прийняло з великою радістю" [28.- С.160].

Наказом головнокомандуючого С. Петлюри на території краю було оголошено мобілізацію. Кожна волость мала протягом двох діб надіслати до Катеринослава по 50 чоловік віком від 20 до 35 років, бажано з власною зброєю, одягом та харчами. Бажаючих вступити до війська виявилося більше ніж очікували. Від свідка подій: ".Покликали молодих хлопців до війська. Покликали! Хлопці прибули і по совісті прибули! І так багато прибуло, що влада не могла дати з ними ради. Були вже морози. Новобранці, як і звичайно, були розміщені по приватних хатах. Удень вони ходили до військового начальника, а там не знали, що робити з такою великою кількістю новобранців. Попросту кажучи, не мали для них ані навареного борщу, ані напеченого хліба! І новобранці поволі роз'їздилися по своїх селах" [28.-С.160].

Почалося реформування місцевої адміністрації. Місцевий відділ УНС - Українська Революційна Рада 20 листопада 1918 р. відновив діяльність міської думи. Дума зібралась у складі, обраному за часів Тимчасового уряду на підставі того, що її повноваження були чинними до 1 січня

р. Міським головою став М. Попов. 26 листопада на надзвичайному засіданні думи, у відповідності до пропозиції УНС, було прийняте рішення про обрання повітового комісара. Комісаром УНР в Олександрівському повіті став гласний думи О. Лазаренко.

В Олександрівську земство розгорнуло роботу по