К. С. Лях

СИНДРОМ РОБІНЗОНА КРУЗО: ПАРАДОКСИ ІНТЕГРАЦІЇ НІМЕЦЬКОМОВНИХ КОЛОНІСТІВ В МУЛЬТИЕТНІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ

(ХІХ - початок ХХ ст.)

Я закинутий долею на похмурий, безлюдний острів та не маю жодної надії на спасіння... Я відірваний від усього людства; я відлюдник, вигнаний з суспільства людей... Мені ні з ким перемовитися словом і нікому втішити мене...

Даніель Дефо. "Життя та дивні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорку, написані ним самим"

Німецькомовні колоністи, ця відносно нечисельна група мешканців українського Півдня, привертає до себе непропорційно (щодо їх демографічної ваги) значну увагу істориків. Пояснюється це, звісно ж, особливостями їх культури і способу життя, зокрема пасіонарністю, претензією на месіанство, особливостями звичаїв і побуту.

Історіографія історії німецької колонізації Півдня України відрізняється розмаїттям напрямків і тем - від позитивістської історії до дослідження ментальності і ентоменшинного із застосуванням дослідницького інструментарію соціології, етнології, лінгвістики, психології тощо. Так, соціально- економічному розвитку німецьких колоній присвятили свої дослідження С.І.Бобилєва, І.І.Кулінич, О.І.Безносов; правові аспекти колонізації розглядаються в працях М.О.Ісмаїлова [1; 2; 3; 4; 5]. Релігійній стороні життя німецьких колоністів, зокрема, проблемі прозелітизму членів менонітської громади серед українського населення, присвячує свої праці О.В.Безносова [6]; питання взаємодії німецькомовних переселенців з їх сусідами в перші роки колонізації досліджує Д.Мєшков [7]. Зарубіжні дослідники приділяють багато уваги питанням етнічного походження німецьких колоністів [8; 9; 10; 11]; розвитку колоністських діалектів та проблемі інтенсивності взаємодії і взаємовпливу різних груп колоністів між собою та з навколишнім середовищем [12; 13; 14; 15; 16], в тому числі і на мовному рівні [17; 18; 19]; особливостям конфесійного життя німецьких поселенців [20; 21].

Наскільки плідним і суперечливим було побутування колоністів на південноукраїнських землях, настільки ж різномастою і суперечливою є література, у якій відтворюється її перебування-життя тут, на наших землях. Сюжетну цілісність, стрункість і послідовність пропонованої статті забезпечує намір зібрати і розглянути саме ті сторони в історії перебування німців-колоністів на південноукраїнських теренах, які традиційно обросли суперечливими інтерпретаціями і часто протилежними оцінками. Примирити суперечливі оцінки у поглядах на історію німців-колоністів особливо важко тому, що вони (практично з моменту їх появи) набули вигляду стереотипів. Спробуємо об'єднати їх не тільки сюжетно, але й органічно, парадигмально за допомогою історіософської структури, яка отримала назву "синдрому Робінзона Крузо".

Приклад успішного застосування цієї парадигми знаходимо у дослідженні російського дослідника В.Шнірельмана, предметом дослідження якого було творення і легітимізація націоналістичного історичного міфу у українців, росіян та білорусів протягом кінця ХІХ - ХХ ст. [22]. "Синдром Робінзона Крузо" - це результат перебільшеного концентрування на одному предметі, людині, національній групі; спроби розглядати його (їх) у відриві від загального контексту, поза загальнонаціональними, загальносвітовими процесами; це, в тому числі, і уявлення себе (як індивіда, як релігійної групи, як нації) першовідкривачами свого "острова", який, як ми знаємо, насправді давно відкритий.

Наше дослідження, деякі результати якого представлені в даній статті, виконане в межах парадигми культурної історії (cultural history або Kulturgeschichte), прикметними ознаками якої є перенесення акцентів в історичному дослідженні з абстрактних схем та моделей розвитку суспільства на людський вимір в історії, увага до таких тем, які, власне, і складають серцевину історичного процесу: побутове життя та способи його пізнання; життєві практики, тобто типові та відносно усталені, соціально зумовлені способи поведінки певних соціальних груп в певних природних, соціальних та культурних умовах; форми сприйняття дійсності, її трактування та оформлення через знання; форми мислення та простір дії людей в певних конкретних історичних умовах; психічно та культурно конституйовані форми сприйняття реальності, віри та свідомості людей, які впливають на їх соціальну поведінку тощо [23].

Отже, метою даної статті є порівняння просторових уявлень, способів сприйняття південноукраїнського ландшафту німецькомовними колоністами та місцевим населенням; виявлення особливостей побудови ними стосунків зі своїми сусідами та владними колами, співставлення основних характеристик "життєвих світів" різних етнічних груп Південної України.

Стереотип 1-й. Ландшафт

Коли піддані Королівства Вюртемберзького, Баварського, Саксонського зголошувалися наприкінці XVIII ст. на переселення в Південну Росію, до такого радикального кроку їх спонукали різні причини: безземелля, безробіття, суперечки релігійного характеру. Проте всіх їх об'єднувала одна обставина: вони мали досить химерне уявлення про країну, в якій вони сподівалися розпочати своє життя з чистого аркуша.

Сучасні дослідники, особливо зарубіжні, починають свої наукові розвідки про німецьку колонізацію Південної України цілими розділами про передісторію цього краю, про географічне розташування та кліматичні умови Великого степу. Розлогими описами "примхливості південноросійської природи", непередбачуваності ногайців та свавільної вдачі запорожців, переліченням попередніх мешканців цього краю аж до скіфів вони готують читача до сприйняття тих умов, в яких опинилися перші переселенці одразу після прибуття в обіцяний "рай на землі" [13; 14; 15; 24]. І читач готовий співчувати емігрантам, які тижнями тряслися в повозках, перевозячи та переганяючи майно, були залишені посеред степу без обіцяних грошей і будівельних матеріалів, перші зими зимували в землянках, билися за відвоювання у природи життєвого простору.

Зовсім інше бачення мали безпосередні учасники описуваних подій. Німецькомовний колоніст їхав не на Дике Поле з його суховіями та перепадами температури. Перед його очима стояла картина (створена не без допомоги не завжди порядних агентів-вербувальників) чорноземного плодючого краю, де "цукор лежить грудками на