У 1838 р. було створено Міністерство державного майна, і перший міністр, граф П.Д. Кисельов звернув серйозну увагу на заліснення степу. Оглянувши у 1841 р. менонітські колонії уздовж р. Молочної, Кисельов був вражений виглядом штучних деревних насаджень та гаїв і вирішив розпочати лісорозведення у широкому масштабі [4.-С.63]. У 1842 р. П. Д. Кисельов просив височайшого дозволу на улаштування лісових дач з правом продажу затверджених для того лісосік у Воронезькій, Таврійській та Оренбурзькій губерніях, у яких продаж лісу заборонили Височайшим зволенням 19 вересня 1830 р. [1.-С.120].

Граф Кисельов з особливою любов'ю відносився до штучного розведення дерев. У циркулярі від 30 червня 1830 р. наказали розводити дерева в селищах губерній, де було недостатньо лісових насаджень, в церковних огорожах та на кладовищах, користуючись саджанцями з найближчих лісів чи розсадників. Подібне розпорядження повторювалось у циркулярному приписі від 26 травня 1858 р., в якому зобов'язували кожного господаря посадити по 10 кілків вербових та тополиних біля будинків, на городах, біля церкви, на кладовищах.

З цією метою Кисельов вирішив створити на півдні Росії зразкові лісництва зі школами лісівників-практиків при них, заснувати розсадники та шкілки садівництва і залучити населення степу до розведення лісу. Центром степового лісорозведення обрали, з одного боку, вже відомі Молочні води. Вибір другого центру вирішили надати особі, яка б керувала надалі цією справою. Такою особою був молодий поручик корпусу лісничих Віктор Єгорович Фон-Графф, який у 1841 р. закінчив Лісний інститут. Кисельов доручив йому вибір місця для першого зразкового степового лісництва та лісорозведення в ньому [4.- С.63].

Граф Кисельов у 1841 р. прохав Корніса взяти на себе улаштування та завідування зразковою школою для навчання сільських дітей лісорозведенню. Для цього Йоган Корніс обрав на березі р. Молочної у 8 верстах від колонії Альтенау та у 15 верстах від Мелітополя 100 дес. землі і зробив проект закладення на них школи. Ця школа разом із зразковою Бердянською плантацією почала існувати у 1844 р. Й.Й.Корніс був членом-кореспондентом Наукового комітету Міністерства державного майна, а також першим практичним наставником В.Є.Граффа [3.-С.78].

На той час Новоросійський край заселявся державними селянами з Полтавської, Київської та Харківської губерній. Тому Кисельов вирішив прищепити переселенцям любов до лісорозведення. З цією метою меноніту Ф.Ф. Вібе (зятю Й.Й. Корніса) було доручено розпочати культурні роботи на казенній оброчній ділянці Таврійської губернії і видано розпорядження для надіслання до нього селянських хлопчиків для навчання, яке здійснювалось при безпосередньому керівництві Корніса. Кисельов знав про недовіру руського населення до робіт німецьких колоністів, тому не обмежився одним цим заходом, а заснував у Катеринославській губернії Велико-Анадольське зразкове лісництво (степове), де всі роботи з лісорозведення виконувались російськими робітниками під кервництвом російського робітника-фахівця В.Є. Граффа [7.-С.2].

Коли Корніс приступив до створення Бердянського навчального степового лісництва, Міністерство державного майна всіляко допомагало йому у цьому: виділяло необхідні кошти на спорудження будівель, платню, утримання плантації, перевезення дерев та виховання лісівників [9.-С.253]. Крім цього, сільським старшинам Бердянського та Мелітопольського повітів давалось розпорядження висилати із своїх товариств робітників для різних робіт у лісництві. Так, за 1846 р. до 8 листопада із 12 товариств було вислано 3809, а за 1847 р. до 29 вересня - 2619 робітників [10.-Ф.250.-Оп.1.-Спр.1.-Арк.9].

У 1850 р. Товариство сільського господарста Південної Росії пропонувало деяким господарям Новоросійського краю повідомити: які лісові та садові породи більш надійні для південного степу; в яких умовах їх розведення буде успішним та, нарешті, яких наслідків досягли господарі, що займались тією чи іншою з галузей сільського господарства. На ці питання в Товариство надійшли відповіді від німецьких колоній Новоросійського краю, які переклав та упорядкував член Товарства А.С. Енгельгардт. Найбільш цікаві відомоті описані нижче [11. С.401].

Лісові насадження у повіті Молочанських менонітів почались у 1831 р., в більшості на високих, відкритих місцях, значно менше - на низинах. Значна частина розташована на глині, але були також місця чорноземні, супіщані та солонцюваті.

До 1850 р. при садінні зовсім не звертали увагу на напрямок схилу чи насаджень, однак вважали, що краще садити від півдня до півночі. Старі дерева захищали молоді від південних та південно-східних вітрів. Штучний полив на лісових плантаціях не робили; тільки при садінні дерев та де-не-де під час сильних посух, протягом першого літа. Більшу частину поливали тільки один раз, при садінні.

Лісові плантації постачали здебільшого тільки дров'яний ліс, для чого більше за всіх підходила маслина, яку використовували для живих огорож. Для різних господарчих виробів використовували білу акацію та в'яз, що відрізнялися особливою в'язкістю.

Також були подані окремі відомості про плантацію Давида Корніса (брата Йогана Корніса), що знаходилась біля Молочного озера. Перші насадження у 1849 р. були в основному із шелюги, з метою зупинити поширення сипучого піску. Насадження провадилися від сходу до заходу, землю під садіння підіймали восени, навесні переорювали; після цього викопували ями та протягом тієї ж весни чи наступної осені проводили садіння; кожне дерево поливали двома відрами води. Головною умовою успішного розвитку та росту дерев було утримання їх і плантації в чистоті від бур'янів. Із цієї плантації ліс використовували тільки для дров, за винятком кори шелюги,