Внаслідок вищеописаних умов лісорозведення община молочанських менонітів запевняла, що розведення лісу у відкритому степу можливе, але тільки тоді, коли будуть виконані наступні умови.

Добре підготувати землі під садіння; насаджувати потрібно з півдня на північ.

Обгороджування насаджень здіснювати живою огорожею з дикої маслини.

Розміщувати різні породи дерев по різновидах грунтів.

Вирощувати дерева у шкілках.

Очищати землі від бур'янів протягом усього першого літа, переважно навесні і розводити до тих пір, доки дерева не почнуть отінювати собою землю.

Дерева не можна розводити в степу сіянням; потрібно висаджувати на місця правильними рядами.

Для огороджування дерев від зайців краще всього обв'язувати стовбури соломою або очеретом.

Про вигідність розведення лісу в молочанських колоніях найкращим прикладом служив ліс, розведений Й.Й. Корнісом біля хутора Юшанли. Із 13 га лісу, який виростив Корніс протягом 13 років, мали щорічно при прохідних рубках 8-10 великих возів палива (близько 10 куб.м). Після 1848 р., коли помер Корніс, його нащадки продовжували розширювати лісову плантацію. У 1866 р., коли вона вже займала 33 га, на неї витратили 19 075 крб., а отримали від продажу лісу і дерев 23 028 карб. 62 У коп. Розведений ліс ріс відмнно та поновлювався природньо не тільки від пня паростками, але й з насіння, особливо ясен, клен та берест [3.-С.82].

Серед німецьких колоністів було багато наслідувачів та послідовників Корніса. Одним з них був Петро Фаст - садівник Бердянської зразкової плантації, який практично підготував до справи степового лісорозведення 31 селянського хлопчика і заклав в степу дуже гарний розсадник лісових та садових порід.

У 1844 р. меноніт молочанського братства Давид Реймер на 4,4 га розвів фруктовий сад, а на 11 га - лісову плантацію із берези, сосни та ялівця. У тому ж братстві Стефан Кербер, мешканець Александерталя, неподалік від дому створив такий розсадник фруктових і лісових дерев, в якому було біля 28 тис. шт. різних порід дерев. Ісаак Браун, мешканець Лінденау, розвів у розсаднику 12970 різних порід дерев [12.-С.67]. Товариство сільського господарства Південної Росії нагородило Реймера 200 карб., а Кербера - 100 карб. сріблом.

Усі свої плантації та помешкання колоністи намагалися захистити подвійними живими огорожами: одні - з диких маслин або маслинки, інші - із шовковиці, які добре приживалися

не тільки служили окрасою садів, але й приносили користь для господарів - давали корм шовкопряду.

У звіті Й. Корніса, складеному у 1846 р., були подані цікаві відомості про лісівництво Молочанського менонітського товариства. У 1846 р. в усьому повіті росло на плантаціях 578 686 лісових порід дерев, у шкілках - 740 931 лісова порода. Із них протягом 1846 р. насаджена у плантаціях 49 701 лісова породда. За 1 846 р. із шкілок продали різних порід дерев - 202 538 та виручили за них 3 574 крб. 48 коп. сріблом [11.-С.402].

У першій зразковій плантації на березі р. Молочної, яку заснували у 1806-1810 рр., у 1850 р. росло 275,2 тис. дерев, у тому числі 22,4 тис. - лісових, 30,7 тис. тутових і 24,5 тис. - фруктових дерев. В інших деревних плантаціях, а також у розсадниках та в огорожах молочанських менонітів на той час було 264,5 тис. дерев, у тому числі шовковиці - 206,7 тис., фруктових - 13,8 тис. та лісових - 14,0 тис. шт. Крім цього, в штучних садах - 653,3 тис. різних дерев, а всього до 2 млн. шт. проти 139 тис. у 1839 р. і 904,8 тис. лісових та тутових у плантаціях і 404,3 тис. дерев у фруктових садах. Всього в колоніях Молочанського братства у 1853 р. нараховувалось в усіх видах насаджень 3,4 млн. дерев, із них однієї шовковиці - 1,4 млн. шт. Крім півторадесятинних садів біля кожного менонітського будинку, кожне селище мало значний за розмірами ліс, який насаджували та доглядали порівну всі господарі під наглядом старости [3.-С.83]. За свідченням історика Романовського [13.-С.23], дорога від колонії Молочної (Пришиб) до громадської плантації біля Альт-Нассау, що проходила між лісом та живими огорожами, була дуже гарною і нагадувала йому ландшафти Англії.

Всього у Катеринославській губернії у 1839 р. в усіх німецьких колоніях мали ледве 800 садів з 162 820 фруктовими, 31 760 лісовими та 69 800 тутовими деревами і тільки 530 виноградних кущів. У 1853 р. кількість лісових плантацій зросла до 45, фруктових садів - до

081 (в середньому на колонію виходило 42 саду і плантації). У 1853 р. там росло 309,3 тис. фруктових та більше 754 тис. тутових дерев. Колоністи продовжували старанно та успішно займатися лісорозведенням, тільки у 1851 р. посіяли 200 кг насіння різних лісових порід [14.-С.156].

Й. Й. Корніс у своїй практичній інструкції по лісорозведенню вважав глибоке розпушування грунту однією з найважливіших умов успіху. "Для збереження грунтам свіжості та плодорідних випаровувань і захисту їх взимку від морозу, а навесні та влітку від спеки та поганого вітру, необхідне і потрібне в нашому степу розведення лісів як засобу збільшення та зміцнення родючості наших сухих і рідко зрошуваних дощами ґрунтів, тому що без вологості і найжирніший грунт не