Ф.Д. Чернявський у своєму історичному нарисі також стверджував, що Бердянське лісництво було відкрито у 1846 р., одночасно зі школою лісників. Але він пише, що справу лісорозведення було доручено "вже відомому нам енергійному Й. Корнісу з Молочних Вод при загальному нагляді фон Граффа" [2.-С.67]. Стосовно останньої фрази архівні матеріали свідчать протилежне. Саме Графф досить часто консультувався у Корніса. Повідомляючи лісовий департамент про хід робіт рапортом №31 від 10 липня 1844 р., В.Є. Графф писав: "...Бувши у п. Корніса, я не наважився купувати дерева у той час, побоюючись погоди... 30 березня я відправився до п. Корніса за купівлею саджанців" [9.-Ф.387.-Оп.1.-Спр.10415.-Арк.255].

Г.І. Редько у своїй книзі зазначив, що чудовим було те явище, про яке сповістив В.Є. Граффу Й.Й. Корніс: "минулого літа при повсюдних посухах на його хуторі дощі були значно частіше, ніж в околицях, що знаходилися на відстані не більше, ніж на 1 чи 2 версти від хутора". Причиною цього втішливого явища, здається, став ліс, який розбив Корніс. Ця обставина давала великі надії Великоанадольському лісництву [6.-С.31-32]. Зрозуміло, що навіть загальний нагляд Віктор Єгорович не міг здійснювати при створенні Старобердянського лісництва. По-перше, він не мав ще такого досвіду, який був у Йогана Корніса. Саме Корніс ділився своїм досвідом з Граффом при створенні Великоанадольського лісництва, крім того продавав саджанці зі свого хутора.

С. А. Генсірук також вважає, що Бердянське степове лісництво було закладено у 1846 р. Він пише до того, що через кілька років "вже в обох лісництвах (Великоанадольському та Старобердянському) були організовані школи лісників для навчання лісівничій справі селянських хлопчиків" [1.-С.158]. Якщо Бердянське лісництво заснували саме у 1846 р., то, за словами Генсірука, школу лісників було засновано не раніше, ніж через 2-3 роки, тобто у 184849 рр., що було неможливим. По-перше, у 1848 р. помер Йоганн Корніс, який разом з Ф. Вібе здійснював навчання хлопчиків; по-друге, метою лісництва передусім була "підготовка людей, здатних до занять з лісорозведення у степу". Зрозуміло, що у 1846 р. школа лісників вже функціонувала. Тоді Генсірук помилився стосовно дати заснування школи.

Існує інший варіант щодо року створення лісництва. Так, Ф.К. Арнольд писав, що у 1843 р. було закладено "Великоанадольську зразкову плантацію, а в наступному році поблизу м. Мелітополя закладено іншу - Бердянську плантацію" [5.-С.28].

Г.І. Редько також схиляється до цієї думки. Він пише, що "міністр державного майна граф Кисельов у 1841 р. прохав Корніса взяти на себе улаштування та завідування зразковою школою для навчання селянських дітей лісорозведенню... Така школа разом із зразковою Бердянською плантацією почала діяти у 1844 р." Редько впевнений у тому, що Йоганн Корніс був першим практичним наставником Граффа, що було цілком імовірно [6.-С.78].

Журнал "Сільське господарство та лісівництво" в 1866 р. писав, що меноніт Корніс у 1845 р. "обкопав означену для плантації площу (108 десятин землі) широкою канавою та приготував оранкою частину землі під сівбу та садіння. 4 квітня 1846 р. було посаджено в Бердянській плантації перше дерево із власних деревних шкілок Корніса" [8.-С.54].

В іншому журналі (Міністерства державного майна) поданий список витрат на Бердянське навчальне степове лісництво з моменту його заснування. Перші витрати (на будівлі та платню) здійснювалися вже у 1845 р. З 1846 р. додається ще один вид витрат - утримання самої плантації [7.-С.273].

Л.Г. Барк у своїй монографії пояснює, чому взагалі Старобердянське лісництво було засновано лише після Великоанадольського лісництва. У 1880 р. він писав: "Колишній міністр державного майна граф Кисельов, оглядаючи на початку сорокових років ці колонії (менонітські), захоплювався лісовими насадженнями німецьких колоністів, і оскільки на той час Новоросійський край заселяли державні селяни з Полтавської, Київської та Харківської губернії, то міністр мав наміри прищепити переселенцям любов до лісорозведення. З цієї причини було доручено меноніту Вібе розпочати культурні роботи на казенній оброчній ділянці в Таврійській губерній і дане розпорядження посилати до нього селянських хлопчиків для навчання. Знаючи недовіру російського населення до робіт німецьких колоністів, граф Кисельов не обмежився цими заходами та заснував у Катеринославській губернії Великоанадольське зразкове лісництво (степове), де всі роботи з лісорозведення повинні були виконуватися російськими робітниками під керівництвом російського лісничого - фахівця" [12.-С.2]. Граффу першому було надано документальний дозвіл на заснування лісництва. У 1843 р. він підготовив ділянку та посадив насіння дерев. Перші дерева Графф посадив тільки в 1844 р., які купував саме у меноніта Корніса. Перші дерева, які виросли в розсаднику Великоанадольського лісництва, посадили лише в 1845 р. [1.-С.180-181].

Але виникає інше питання. Барк написав, що саме Філіпу Вібе було доручено розпочати культурні роботи та навчання селянських хлопчиків, хоча інші історики стверджують, що засновником Старобердянського лісництва був Йоганн Корніс. Г.І. Редько писав, що граф Кисельов прохав Корніса взяти на себе влаштування та завідування зразковою школою для навчання селянських дітей лісорозведенню [6.-С.78]. У журналі було сказано, що "засновник Бердянської плантації меноніт Корніс помер. Заклад перейшов під нагляд його зятя меноніта Вібе..." [8.-С.54]. Але Арнольд писав, що "в першу зразкову плантацію, відрядили підпоручика В.Є. фон Граффа, іншу доручили колоністу Вібе, зятю Корніса" [5.-С.29].