За сумісництвом В. В. Фавр працював приват-доцентом університету і професором гігієни жіночого медичного інституту; один санітарний лікар, хімік і лікар-бактеріолог були асистентами кафедр гігієни і бактеріології жіночого медінституту. Будь-яке інше сумісництво, крім науково- педагогічного, включаючи приватну практику, членам санітарного бюро було заборонено [4, с. 187, 191].

У 1891-1892 рр. під час епідемій тифу і холери в Харкові з'явилися перші лікуючі лікарі, підлеглі міському самоврядуванню. Вони працювали на шести тимчасових медичних дільницях. Потім, протягом 1892-1910 рр. у місті були відкриті п'ять постійно діючих дільничних амбулаторій. У кожній з них працювало по одному лікарю й одному фельдшеру, що перебували у віданні міської управи. А в 1913 р. у лікувальних закладах міського громадського самоврядування служили вже на штатних посадах: 48 лікарів у чотирьох лікарнях і 8 - в шести амбулаторіях; 41 фельдшер і фельдшерки у лікарнях, а 7 - в амбулаторіях; 6 акушерок у лікарнях плюс 1 в амбулаторії; 23 сестри милосердя в лікарнях і 1 в амбулаторії; 9 провізорів в аптеках при стаціонарах [1, с. 334, 480; 3, с. 139; 4, с. 184; 5, с. 30, 32-33; 17, отдел II. Статистический местный, с. 88; 18, отдел II. Статистический местный, с. 84; 19, отдел V. Медицинский, с. 159; 20, отдел I. Статистический местный, с. 68; 21, отдел I. Статистический местный, с. 79-80; 22, отдел Х. Статистический местный, с. 314; 23, Обзор Харьковской губернии за 1909 год, с. 53; адрес-календарь г. Харькова, с. 106-107; 24, адрес-календарь г. Харькова, с. 77-78; 25, адрес-календарь г. Харькова, с. 75-76; 26, адрес-календарь г. Харькова, с. 79; 29; 34, с. 17-18; 35, отдел V. Медицинский, с. 155; 36, отдел VI. Медицинский, с. 152; 37, отдел IV. Медицинский, с. 71; 38, адрес-календарь г. Харькова, с. 102; 39, адрес-календарь г. Харькова, с. 95; 40, адрес-календарь г. Харькова, с. 83-84; 41, адрес-календарь г. Харькова, с. 86-87].

У 1868 р. в Харкові було всього 15 «повивальных бабок» (як тих, які служили, так і приватнопрактикуючих) [28, алфавитный указатель, с. I], а в 1912 р. - 105. Харківське ж населення за цей час, як було показано вище, зросло приблизно в чотири рази. Фельдшерами в Харкові в 1912 р. працювали 232 особи [26, Обзор Харьковской губернии за 1912 год, с. 60].

Вкрай недостатньою була забезпеченість харківської системи охорони здоров' я стоматологічними кадрами. Так, у 1868 р. у Харкові приватно практикували всього 3 зубних лікарі [28, алфавитный указатель, с. III] на 60 тисяч населення [1, с. 117], у 1912 р. їх стало 7 [26, адрес-календарь г. Харькова, с. 69]. І це майже на 240 тисяч населення [25, отдел IV. Административный, с. 69].

Отже, в цілому забезпеченість населення Харкова лікарською допомогою виросла за п'ятдесят післяреформених років з 8 лікарів на 10 тис. населення (або одного лікаря приблизно на 1250 осіб) до 25 (або одного лікаря приблизно на 400 осіб) [6, с. 49; 26, отдел IV. Административный, с. 67; отдел V. Медицинский, с. 59-60].

Відповідні показники в середньому по Росії в 1913 р. становили 1,8 лікаря на 10 тис. населення (або один лікар приблизно на 5,5 тис. жителів) [42, с. 259], а по Харківській губернії - 2,4 (або один лікар на 4102 жителя) [26, отдел IV. Административный, с. 67; отдел V. Медицинский, с. 59].

З вищезазначеного видно, що за останні десятиліття існування Російської імперії Харків зробив якісний стрибок у плані забезпечення себе медичними кадрами і напередодні першої світової війни далеко випереджав середньоросійський і середньорегіональний показник забезпеченості населення ними. Це не дивно, оскільки місто було центром підготовки лікарських, фельдшерських, акушерських і сестринських кадрів, а його упорядженість і рівень розвитку в ньому охорони здоров' я на початку ХХ ст. створювали умови не тільки для роботи випускників медичного факультету Харківського університету і місцевих центрів підготовки середнього медичного персоналу, але й сприяли припливу кадрів з інших регіонів імперії.

Джерела та література

Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (1655-1905). Историческая монография: В 2-х т. - Репринт. изд. - Харьков, 1993. - Т. 2.

Устинов И.А. Путеводитель по г. Харькову: Описание г. Харькова с прил. подроб. плана города с сетью водопроводов и планов театров: оперного и драматического. - Харьков, 1881. - 332 с.

Гусев А.Н. Харьков: его прошлое и настоящее: Ист.-справ. путеводитель в рис. и описаниях с прил. снимков, воспроизведен. с редких картин, акварелей, гравюр, фот. с натуры, чертежей планов города 1768 г. и новейшего / Собрал и издал [с предисл.] А.Н. Гусев. -