які не передбачувалися законодавчими актами. Вище наведені дані за 1848, 1850 і 1854 рр. доводять, що в середньому одне товариство обходилось платникам податків в 104-150 крб. щорічно. Якщо припустити, що на всі 259 сільських товариств витрачалось мінімальна сума, то в рік витрати становили близько 26 тисяч крб. Згідно з вище наведених даних витрати на забезпечення одного волосного правління в кін. 40-х - поч. 50-х рр. становили близько 340 крб. Можна припустити, що витрати на 51 волосне правління Чернігівської губернії будуть близько 17,4 тис. крб. а разом із витратами на сільські правління - більше 43 тис. крб. В Полтавській губернії витрати козаків на забезпечення 62 волосних правлінь і 174 станів щорічно становили 48,4 тис. крб.[13, с. 72].
Реформуючи волості в 1855 р., палатою державних маєтностей були розроблені нові кошториси громадських витрат на триріччя з 1856 по 1859 рр. Що стосується окладів службовців волосних і сільських правлінь, то вони залишились без зміни. Так, на утримання Шаповалівського волосного правління було витрачено 342 крб. 84 коп., на оренду приміщення, його опалення і освітлення, на оплату сторожу та на канцелярські витрати встановлювалась щорічна сума в розмірі 92 крб. 42 коп. Додатково виділялось 9 крб. для підписки сенатських та губернських відомостей. Всього на кожне волосне правління було виділено 443 крб. 26 коп. в рік, що на 100 крб. більше ніж було до реформи [14, арк.3]. Можна стверджувати, що витрати на 42 новоутворені волості і 4 товариства губернії, що були на праві волостей, зросли і тепер становили близько 20 тис. крб. Таким чином, не зважаючи на те, що кількість самих волостей постійно зменшувалась, витрати на утримання волосних правлінь в Чернігівській губернії в 1 пол. ХІХ ст. постійно зростали завдяки появі нових статей витрат, таких як підписка столичної і губернської преси, збільшенні витрат на канцелярські потреби та ін.
В зв'язку з тим, що в новоутворених сільських товариствах різко збільшилась кількість населення, то їм присвоювався більш високий розряд. Так, сільські старшини 1 розряду отримували по 57 крб. 43 коп., писарі - на зарплату і канцелярські витрати по 80 крб., їх помічники - по 38 крб., наглядачі магазинів - по 18 крб. 84 коп., збірщики податків - по 28 крб. 57 коп., на побутові витрати - по 22 крб. 85 коп. Всього на одне товариство виділялось 245 крб. 69 коп. Заробітна плата службовцям сільських правлінь у товариствах 2 розряду залишилась без змін. Додатково виділялось лише по 20 крб. на побутові витрати. Вцілому на утримання товариства 2 розряду відводилось 160 крб. У Шаповалівській волості в 1856-1859 рр. утримання волосного правління, 2 правлінь 1 розряду і 2 правлінь 2 розряду щорічно громадам обходилось в 1254 крб.74 коп. [там само, арк.3.] Із коштів на побутові потреби в Шаповалівській волості 1857 р. було виділено 9 крб. 06 коп. для придбання дров у 3 сільські товариства [15, арк.5.].
Як уже відзначалося, платня службовцям волосних правлінь та витрати на утримання волості відносилися на рахунок громадського збору. Через низьку платіжоспроможність населення, великі недоїмки, на селянських сходах мирськими приговорами затверджувалися значно менші суми асигнувань на дані потреби. В основному виплати посадовим особам сільських та волосних правлінь проводились тричі на рік: у січні, травні і вересні. Такі строки пояснювались надходженнями до бюджетів від сплати податків після реалізації селянами свого врожаю чи повернення із заробітків відхідників.
З 40-х рр. намітилась тенденція щомісячної виплати заробітної плати. Правда, в Шаповалівській волості у 1852 р. витрати на утримання волосного і сільських правлінь не проводились у січні і в квітні. Найбільші видатки були в травні - 207 крб. 29 коп., у серпні - 216 крб. 19,75 коп., у грудні - 276 крб. 61 коп. Всього за рік було витрачено 1174 крб. 61 коп. [16, арк.2-181.] У 1853 р. витрат у цій же волості також не було в січні. Найбільшими вони були у квітні - 161 крб. 75,75 коп., у травні - 103 крб. 33,5 коп., у серпні - 118 крб. 46 коп. і в грудні - 365 крб. 9,25 коп. Всього було видано 1144 крб. 23 коп. Як видно, найбільші суми видатків були в грудні, коли проводився остаточний розрахунок із службовцями за рік [17, арк.6-142.]. Утримання волосного і сільських правлінь в Борзенській волості обійшлося громаді в 1854 р. у 1262 крб. 72,75 коп.
В 1852 р. з'явився циркуляр Першого департаменту за № 1464, в якому, з метою запобігання зловживань у використанні бюджетних коштів, оплата урядниками повинна проводитись в присутності всіх посадових осіб кожного місяця. Якщо хтось не отримував платні через відсутність на роботі (частіше всього по хворобі), їх заробітки могли і виплачуватись пізніше. Особам, що по хворобі були відсутні на роботі до 4 місяців, зарплата нараховувалась, а службовці, які були призначені на посаду тимчасово відсутніх, отримували платню згідно зі своєю посадою. Після чотирьохмісячного терміну відсутності на роботі виплата грошей припинялась [там само, арк.1].
До статті утримання місцевого самоврядування входило будівництво адміністративних споруд. Але ці видатки не були рівнозначними кожного року.