Разом з постарінням населення, ростом смертності, деформаціями вікової структури сільських жителів це призводило до скорочення вищими, у порівнянні з іншими регіонами темпами, кількості українців в селах південних областей.

В той же час в даному регіоні згаданий процес розпочався дещо пізніше, аніж в центральних областях, і в своєму розмаху певною мірою виходить за рамки досліджуваного періоду. Коли в 1989 р. від'ємний приріст мав місце в 16 з 25 областей України, в тому числі найбільше в Сумській (10,0),

Чернігівській (-7,8), Полтавській (-7,0), то в Криму спостерігалось зростання чисельних показників (+4,4), а в Миколаївській області - 0,8.

Суттєвий вплив на формування чисельності українців села південних областей справляв механічний рух населення. Міграції населення, особливо їх етнічні чинники погано вивчені як історією, так і суміжними з нею науками. Практично відсутні наукові розробки і публікації з проблем переселень українців під різними приводами в райони Сибіру, Казахстану,Далекого Сходу, процесів неорганізованих переміщень українського населення.

На 1989 рік сальдо міграції південних областей України було позитивним, сюди більше в'їжджало, аніж виїжджало населення. Щорічне позитивне сальдо складало близько 80 тис. чол. В той же час, воно практично повністю починалось внутрішньорегіональною міграцією із сіл в міста.

Переважна більшість міграцій (до 70%) здійснювалась в межах України З-за меж України до південного регіону прибувало близько 30% мігрантів.

Протягом досліджуваного періоду загальне сальдо міграції до України представників усіх етнічних груп було позитивним. українці з проміж інших етносів відрізнялись більшою осілістю та прив'язаністю до певних територій. На кінець 80-х років зросли масштаби виїзду українців до південних областей з інших регіонів колишнього СРСР. Вочевидь, це було пов'язано з полум'ям міжнаціональних конфліктів, яке розгорялось на цей час в Закавказзі, Середній Азії та інших республіках колишнього СРСР.

Росіяни в сільській місцевості південних областей були другою (за виключенням Криму) за чисельністю етнічною групою. На відміну від інших етносів, які були дисперсно розміщені окремими населеними пунктами в Приазов'ї та Причорномор'ї, росіяни в цілому рівномірно розміщувались по всьому селу півдня України, складаючи хіба що нечисленні дисперсні ареали в Запорізькій та Одеській областях. Таке розгалужене розміщення росіян дозволяло їм справляти вплив на оточуючі етноси і за умов посиленого російщення. Як політики партійно-державного керівництва, активно впливати на соціально-культурний облік сільського населення.

Чисельність та питома вага росіян, як вказувалось вище, в загальному масиві жителів регіону зростала. За підрахунками Т.Рудницької, на кінець досліджуваного періоду вони складали тут близько 50% всіх росіян, що проживали в Україні, а рівень його зросійщення був одним з найвищих [3, с.136].

Переважна більшість представників росіян, як на Півдні, так і в цілому по Україні, проживала в містах. Причиною цього було те, що основна масаросіян була тут мігрантами без великого стажу і прибула сюди в 20-80-і роки, направляючись на різного роду новобудови індустріалізації.

В областях, де росіяни проживали історично триваліший проміжок часу, їх чисельність була дещо більшою на селі. Наприклад, в Запорізькій області в селах проживало 28% росіян, а в Миколаївській - 39. Крим, де індустрія не набула такого рівня розвитку, як у Наддніпрянщині, а росіяни направлялись працювати на сільськогосподарські та переробні підприємства, новостворювані колгоспи і радгоспи, вони складали в загальному масиві етносу близько 41%.

На відміну від жителів міст, де майже 40% росіян не були уродженцями України, в селах понад 85% жителю - росіян народились на теренах України. Це додавало їх менталітету, рисам ідеології та духовності неповторних ознак. З одного боку, в першу чергу через мову та культуру вони відчували свою близькість з Росією, з іншого - їх прив'язаність та відданість землі, де вони народились і де тривалий час проживали їх батьки була значно вищою, аніж у міських жителів. Результати соціологічних обстежень засвідчили, що більше 80% з них вважали Україну своєю Батьківщиною та не збирались нікуди від'їжджати [4, с.54].

Росіяни у порівнянні з українцями були значно молодшим етносом як в місті, так і на селі. Це в свою чергу визначало і більш високі темпи їх демовідтворення. Та все ж ключовим фактором суттєвого зростання чисельності представників російського етносу була їх міграція в Україну. Свідченням цього є хоча б той факт, що це за даними перепису 1989 р. в південних областях України народилось всього близько 56% росіян, що тут проживали.

Основу мігрантів до України - росіян складали у переважній більшості вихідці з сільської місцевості Російської Федерації, де викорінювання селянства як суспільного класу, підрив його трудових та моральних коренів ішов значно інтенсивніше, ніж в Україні. Про це свідчить особливо катастрофічне вилюднення російського села на початку 80-х років.

Село Півдня України є багатонаціональним. Але у рамках даного дослідження ми намагалися дати порівняльну характеристику українського та російського етносів. Прослідкувати динаміку їх розвитку.

Таким чином, аналіз динаміки етнодемографічних показників провідних етносів, що населяли село Півдня України, показує, що розвиваючись в контексті загальної