Виходячи з цього, для болгар була характерною невисока різниця показників вищої освіти у місті та селі. Кількість осіб з вищою освітою в містах перевищувала відповідні показники села всього в 1,4 раза [2].

У той же час у середовищі болгар, враховуючи насамперед їх тривале проживання на даній території, зберігалась значна кількість осіб, які не мали навіть початкової освіти. У 1979 р., наприклад, на 1000 болгар, що проживали в сільській місцевості півдня України, 191 чоловік взагалі не мав навіть початкової освіти [7, с. 685-687].

Суттєві від інших етносів відмінності освітнього рівня характеризували молдавське населення. Будучи переважно сільськогосподарською нацією, зорієнтованою на ведення аграрного виробництва, молдавани мали найнижчі серед семи найбільш репрезентованих у південному регіоні етносів показники освіти.

Диспропорції були помітні вже на початок досліджуваного періоду. У 1959 р., наприклад, вищу освіту серед молдаван мав всього 1 чоловік на 1000 населення, а 378 з цієї тисячі не мали навіть початкової освіти.

Протягом 60-80-х рр. ситуація суттєво змінилась. У 1989 р. серед зайнятого сільського населення молдавської національності 31 чоловік мав вищу чи середню спеціальну освіту і застосовував її у своїй практичній діяльності [8, с. 196].

У цілому ці показники були найнижчими у порівнянні з іншими етносами. Одною з ключових причин такої ситуації було слабке знання російської мови. Більше 78% молдаван за переписом населення 1989 р. назвали рідною молдавську мову. Як відомо, вона не належить до слов'янських мов, що суттєво ускладнювало опанування значною кількістю молдаван російською. Домінування переважно російськомовного інформаційного простору значно ускладнювало здобуття освіти молдаванами.

Таким чином, порівняльний аналіз освітнього рівня різних етносів дозволяє визначити досить помітні розбіжності, що в подальшому справляли вплив на соціальний статус особистості. Незважаючи на здеклароване збільшення та інтеграцію національностей, між ними подовжували зберігатись суттєві освітні відмінності, а процес реальної інтеграції значно відставав від задекларованого рівня.

Джерела та література

Рівень освіти населення України (за даними перепису населення 1989 р.). - К., 1992. - Ч. І.

Поточний архів Держкомстату України. Управління демографічної статистики. 1989.

Середа А.М. Соціально-культурний розвиток українського села в 60-80-ті роки XX ст.: Дис... канд. істор. наук. - Запоріжжя, 1994.

Чишко В.С. Соціально-культурна характеристика сільського населення України // Україна XX століття: культура, ідеологія, політика. - К., 1993.

Рудницька Т.М. Етнічні спільноти України: тенденції змін. - К.,1998.

ЦДАВО України. - Ф. 582. - Оп.20. - Спр. 84, 85, 208.

Поточний архів Держкомстату України. Управління демографічної статистики. 1989.

Итоги Всесоюзной переписи населения 1979 года: В 10 т. - М.: Информационно-издательский центр Госкомстата СССР. - Т. !V