Таким чином, Статут 1786 р. поклав початок системі державних шкіл з одноманітним устроєм, єдиними навчальними планами, класно-урочною системою, з єдиною методикою, які мали загальноосвітній і всестановий характер.

Освітня реформа 1782-1786 рр. була важливим етапом в процесі складування загальнодержавної освітньої системи, але вона охоплювала нижчий і певною мірою середній (головні народні училища) рівні. Указом 20 січня 1786 р. Катерина ІІ поставила перед Комісією по заснуванню училищ завдання розробити також план створення в Росії мережі університетів і гімназій. На перших порах вона вважала достатнім мати, крім Московського, три університети: у Чернігові, Пскові і Пензі. 23 квітня 1786 р. був виданий відповідний указ про заснування університету в Чернігові. Комісія в квітні 1787 р. подала імператриці розроблений план, провідна роль у складанні якого належала Г. Теплову. Університети мали відкриватися вже в 90-х рр., після того, як буде підготовлена необхідна для них кількість учнів у новостворених головних училищах та інших середніх навчальних закладах [17, с. 158-160; 16, с. 408].

Таким був загальний фон реформ на Півдні України. Початок реорганізації тут адміністративно- територіального устрою відноситься до 1764 р., коли Нова Сербія, Слов'яносербія та Новослобідський козацький полк були перетворені на Новоросійську губернію з центром у Кременчуку. З 1775 р. все Північне Причорномор'я було поділене на дві губернії - Новоросійську та Азовську, які у 1783 р. були об'єднані у Катеринославське намісництво у складі 15 повітів. У лютому 1784 р., після ліквідації Кримського ханства (1783 р.), створюється у складі 7 повітів Таврійська область. Указом від 30 березня 1783 р. на Новоросійську та Азовську губернії поширювалася дія "Установлення про губернії" 1775 р. [3, с.148].

Одночасно в Новоросії починає роздаватися сановникам, офіцерам, місцевим чиновникам та козацькій старшині величезний земельний фонд, стимулюється селянська, у тому числі іноземна, колонізація. Протягом двох десятків років чисельність населення зростає в декілька разів, досягнувши в 90-х рр. вже 1 368 тис. осіб. Основну його масу (майже 75 %) становили українці. Каркас Катеринославського намісництва мали створити нові міста, водночас військові та військово-морські поселення, промислові та культурні центри. Оскільки в основі їх заснування і розвитку лежали політичні, адміністративні, військові, економічні, соціальні, освітні чинники, то уряд вкладав колосальні кошти у будівництво міст, передусім губернських та обласних. Протягом короткого часу засновуються і швидко розвиваються такі міста, як Олександрівськ (суч. Запоріжжя, 1770), Катеринослав (суч. Дніпропетровськ, 1776), Херсон (1778), Маріуполь (1779), Севастополь (1783), Сімферополь (1784), Миколаїв (1789), Одеса тощо. У 1784 р. в намісництві вже нараховувалось 18 міст і 26 містечок [18, с. 238; 8, с. 27, 196-197].

Розвиток Північного Причорномор'я і його адміністративного центру - Катеринослава - розглядався під кутом зору реалізації так званого "грецького проекту" - зовнішньополітичної програми російського уряду другої половини XVIII ст., яка передбачала витіснення Османської імперії до Азії, встановлення російського панування на Балканах і відродження Візантійської імперії на чолі з Костянтином, онуком Катерини ІІ. За планом кн. Г. Потьомкіна тут - у південній столиці імперії - передбачалося спорудити другий в Росії після Московського, "розкішний університет" з двома училищами при ньому - хірургічним та народним. Разом з університетом - академії: музичну і художню. В указі імператриці від 4 вересня 1784 р. йшлося: "Изыскивая все средства, к просвещению народному служащие, повелеваем в губернском городе Екатеринославского наместничества основать университет, в котором не токмо науки, но и художества преподаваемы быть долженствуют..." [19, с. 5; 8, с. 28].

Метою заснування університету було поширення освіти в краї. Він призначався для навчання не тільки підданих Росії, але й сусідніх країн, "наипаче же единоверных с нами". Згідно з указом 1786 р. на утримання університету разом з Академією мистецтв і музики, хірургічним і народним училищем щорічно асигнувалось близько 60 тис. крб. До штату університету зараховувався професорсько- викладацький склад, під безпосереднім веденням правителя намісництва І. Синельникова створювалась університетська будівельна експедиція. Однак, у зв'язку з початком у 1787 р. російсько- турецької' війни, яка потребувала великих матеріальних і людських ресурсів, а потім і смертю в 1791 р. головного ініціатора проекту Г. Потьомкіна, задум створення другого в імперії і першого в Україні університету залишився нереалізованим [20, с. 37].

Що стосується розвитку народної освіти, то перші спроби в цьому напрямку закладені в "Плані про роздачу в Новоросійській губернії казенних земель для їх заселення", затвердженому Сенатом 22 березня 1764 р. У ньому говорилось про необхідність створення чоловічих і жіночих шкіл. VIII глава "Про школи" передписувала "до школи брати всіх малолітніх, навчати грамоті читати, писати, арифметиці, закону; а хто здібний, або сам побажав, тих іноземним мовам та іншим наукам; бідних і сиріт утримувати на казенному кошті; тим, що мають достаток, за утримання в казну сплачувати, а за науки ні з кого нічого не