Спадкоємні, вроджені, інфекційні захворювання вважалися невиліковними в менонітських громадах. Нерідко в наративних джерелах фіксувалася смерть від "невиліковної хвороби", однак симптоми хвороби не уточнювалися. Соціальна поведінка стосовно цих категорій населення була терпимою і на їхнє утримання в громаді виділялися кошти. В 1845 р. у Хортицькому окрузі на 5.067 осіб приходилося 5 сліпих, 3 глухонімих, 2 хворих "невиліковними хворобами" [13, арк.17].

Ендогамні традиції мали наслідоком збільшення народжуваності хворих дітей, що вело до формування схильності членів окремих родин до хвороб, які пов'язані з генами (цукрового діабету, вроджених серцевих пороків, шизофренії, епілепсії) [1, с.47,56; 3, с.102-113; 8, с.189-190; 14, с.242-243]. З ініціативи державних чиновників меноніти надавали окремі статистичні відомості про божевільних. В 1845 р. у Хортицкому окрузі на 5.067 осіб приходилося 4 божевільних [13, арк.17]. Звичайно, ми повинні бути обережними, інтерпретуючи подібні випадки. Не виключено, що психічні захворювання мали місце, але правильного діагнозу поставлено не було. Достовірної статистики щодо захворювань психічними хворобами в ХІХ ст. не існувало. В основному так називали тих, хто виявив неадекватну поведінку з точки зору представників менонітської спільноти.

Зростаючі темпи реєстрації психічних хворих серед менонітів були зумовлені відкриттям громадської психіатричної лікарні "Бетанії" поблизу к. Кронсвейде в 1911 р. і загальним розвитком психоневрологічної діагностики. За нашими розрахунками, в 1914 р. у лікарні на 38.980 менонітів Катеринославської і Таврійської губерній приходилося 73 меноніти, представники відповідних губерній з епілепсією, шизофренією, нервовими розладами [3, с.37-50; 15, арк. 1-114]. Епілепсія, шизофренія, схильність до нервових розладів - ці хвороби людей середнього й похилого віку в менонітських колоніях - були там соціальною проблемою. Епілепсія була спадкоємною хворобою, що виявлялася після стресу (у результаті смерті або хвороби близької людини), схильність до шизофренії в окремих членів родин проявлялася після 30-ти років, про що свідчать документи психіатричної лікарні. В 1914 - 1916 рр. у лікарні перебував 91 пацієнт менонітського походження Катеринославської і Таврійської губерній [15-20].

Лікарня спеціалізувалася на пацієнтах епілептиках і з нервовими розладами. У випадку психічних розладів діти привозили батьків або одна зі сторін шлюбної пари - іншу в психіатричну лікарню "Бетанію" на довічне або тимчасове утримання і платили за їхнє утримання частину встановленої річної плати в 300 руб., інша частина погашалася з фонду безкоштовних ліжок. Вважаємо, що це було проявом турботи родичів і громади [19, 20].

Існують концепції про значення спадковості й середовища в генезі й перебігові захворювання епілепсією. Принципово важливим аспектом проблеми є вплив інбредності на частоту епілепсії, яка виділена в окремий розділ епілептології [3]. Генофонд популяцій змінюється, що відбувається в силу дрейфу генів - генетико-автоматичного процесу, сутність якого - у зміні генетичної структури популяції. Дрейф генів спостерігається в переважно ендогамних популяціях, до яких відноситься менонітська спільнота півдня України, де мало місце значна невідповідність між потенційно завжди більшою розмаїтістю можливих генотипів і маленьким числом реальних носіїв генів. Дрейф генів залежить від розмірів популяцій і від соціального й природного середовища. Накопичення мутантних генів у менонітів відбувалося внаслідок високої частоти споріднених шлюбів, в яких це склалося під впливом релігійних факторів. Вважається, що епілепсією хворіють найчастіше чоловіки, але кількісні характеристики несуттєво відмінні, зазначимо, що в 1914 р. у психіатричній лікарні "Бетанії" перебували 44 чоловіки й 29 жінок з хортицьких і молочанських колоній [3].

Фахівцями відзначається тенденція вбік більшого накопичення скроневої епілепсії й фебрильних судорог в інбредних родинах у порівнянні з родинами хворих аутбредного походження [3, с.41]. На частоту захворювання олігофренією, з одного боку, впливає фактор інбредності, з іншого, - наявність епілепсії в родичів. Однак вплив інбредності більш істотний, ніж обтяженість епілепсією. Найтяжчі форми олігофренії - вроджене або придбане в дитячому віці недорозвинення психічної діяльності (розрізняють три ступені олігофренії: дебільність, імбецильність, ідіотія) мають тенденцію накопичуватися саме в інбредних родинах [3, с.43,45].

Експериментально-психологічні обстеження хворих з інбредних і аутбредних родин вказують, що у хворих інбредного походження частіше тяжкі неврологічні ознаки резидуально-органічного генезу (патологічні рефлекси, косоокість); виникнення епілепсії в більш ранньому віці; більш виразні ускладнення клініки, наростання епілептичного процесу; частіше ускладнення захворювання серійними припадками, психозами; більш виражена виснаженість психічних процесів; слабоумство за епілептичним типом [3, с.80,85].

Частина ідентичних генів, отриманих від предків, відрізняється залежно від ступеня родинних зв'язків. Зі збільшенням кревного споріднення, а тобто з посиленням гомозиготності генотипу, епілепсія виникає раніше й частіше [3, с.38,85]. Вважаємо, що схильність до епілепсії склалася внаслідок наступних факторів у менонітській спільноті. По-перше, генетичні захворювання менонітів визначалися укладанням шлюбів в середині одного села: більшість перебувала в родинних відносинах. По-друге, шлюби між представниками еліти головним чином укладались в межах декількох родин для збереження соціального статусу й власності. Наприклад, серед пацієнтів психіатричної лікарні "Бетанія" перебували члени промислових династій Нібурів, Диків, Тиссенів, Леппів, Присів [20, арк.180-181]. Отже, це дає підстави стверджувати, що ендогамія була однієї із причин погіршення психічного здоров'я менонітів. Соціальний тиск із боку влади й навколишнього населення, починаючи з 70-х рр. ХІХ ст. і особливо впродовж Першої світової війни, спровокували цей процес.

Загальна тенденція укладання шлюбів усередині менонітської спільноти мала як наслідок збільшення ризику викиднів, передчасних пологів, народження мертвонароджених, смерть немовлят