протягом грудного віку. Наслідком було також народження дітей з генетичними патологіями, несумісними з життям, такі діти вмирали протягом дитинства, у більшості родин - у віці до чотирьох років. З кожним наступним народженням у родині погіршувалося здоров'я дитини, підвищувався ризик мертвонародження й патологій, що пов'язано з імунними процесами реакції матері й дитини [1, с.52, 173; 5, с.103,255].
Рівень смертності визначається складною взаємодією біологічних, соціальних, культурних і економічних факторів [2, с.165; 3, с.37-113.]. Впродовж ХІХ ст. смертність коливалася в межах 21-30 чоловік на одну тисячу населення в менонітських колоніях (у середньому 25,5). Високий рівень смертності був зумовлений періодичними епідемічними спалахами інфекційних хвороб у колоніях [21]. На початку ХІХ ст. народжуваність була в 2,45 рази більше смертності, у середині ХІХ ст. - в 1,95 рази, а наприкінці ХІХ ст. - в 1,55 рази, а в середньому впродовж ХІХ ст. - у два рази. Отже, із середини ХІХ ст. тенденції до підвищення рівня смертності супроводжувалися її зниженням за рахунок усунення частини екзогемних причин і заснування медичних закладів у колоніях.
Кількісний аналіз даних перепису населення Таврійської губернії 1897 р. дозволяє встановити різницю між менонітами й навколишнім населенням на 1897 р. у різних вікових групах до 1,68%. Народжуваність перебувала на відносно однаковому рівні (3,70% і 3,67%), у віці 1-9 років співвідношення стає однаковим, 10-19 років - співвідношення збільшується на користь менонітів (на 0,77%). Якщо зрівняти показники групи у віці до 9 років і від 10 до 19 років, більша різниця вказує на високу дитячу смертність. Смертність дітей впродовж першого року життя значно перевищувала смертність у всіх наступних вікових групах. Серед основних причин - народження дітей з патологіями, несумісними з життям; такі діти вмирали протягом дитинства; народження слабких дітей, які вмирали від спорадичних інфекційних захворювань у зв'язку з несвоєчасним надходженням медичної допомоги [8, с.189-190; 22].
У віці 20-29, 30-39, 40-49 років співвідношення складалося на користь навколишніх жителів (на 1,18%, 0,57%, 0,55%). У віці 50-59 років показники обох груп стають відносно однаковими (5,80 і 5,82%) і лише у віці 60-69 років у менонітів кількість жителів була більшою на 1,68% у порівнянні з навколишнім населенням. Заборона на пияцтво й аскетичний спосіб життя менонітів зумовили те, що їх більша кількість доживала до 70-ти років. Автор зафіксував вік довгожителів серед менонітів - 80-99 років, тоді як у навколишніх жителів - 90-110 років. Це було пов'язано з ненавмисним перекручуванням віку через незнання свого року народження старими людьми під час перепису населення [5, с.156,317,322; 22].
Таким чином, погіршення психічного й фізичного здоров'я менонітів стало негативною стороною реалізації позитивної ідеї збереження релігійно-етнічних традицій. Меноніти несвідомо жертвували власним здоров'ям в ім'я Бога: для збереження духовності. Генофонд менонітської етноконфесійної спільноти півдня України впродовж 1789-1917 рр. погіршувався, серед факторів, які впливали на його якісні зміни були ендогамія, інбредність, соціальний тиск.
Джерела та література
Соколовский С.В. Меннониты Алтая. История, демография, ономастика. - М., 1996.
Бедный М.С. Демографические процессы и здоровье населения // Общественные науки и здравоохранение / Отв. ред. И.Н.Смирнов. - М., 1987.
Утин А.В. Наследственность и среда при эпилепсии. - М., 1982.
Садохин А.П. Этнология. Учебный словарь. - М., 2002.
Демографический энциклопедический словарь / Редкол.: Валентей Д.И. (гл. ред.) и др. - М., 1985.
Rempel D. A Mennonite family in Tsarist Russia and the Soviet Union. 1789 - 1923 / David G. Rempel with Cornelia Rempel Carlson. - Toronto, Bufallo, London, University of Toronto Press Incorporated, 20O2.
Большая медицинская энциклопедия / Гл. ред. Б.В.Петровский. - М., 1974. - Т. 3.
Большая медицинская энциклопедия / Гл. ред. Б.В.Петровский. - М., 1978. - Т. 9.
Социология: Краткий тематический словарь / Под общ. ред. Ю.Г.Волкова. - Ростов-на-Дону, 2001.
Штах Я. Очерки из истории и современной жизни южнорусских колонистов. - М., 1916.
Сергійчук В. Німці в Україні // Берегиня. - 1999. - № 2.
Державний архів Запорізької області (далі ДАЗО). - Ф.-24. - Оп. 1. - Спр. 829.
Державний архів Одеської області (далі ДАОО). - Ф. 6. - Оп. 5. - Спр. 59.
Большая медицинская энциклопедия / Гл. ред. Б.В.Петровский. - М., 1977. - Т. 5.
ДАЗО. - Ф. Ф-201. - Оп. 1. - Спр. 3.
ДАЗО. - Ф. Ф-201. - Оп. 1. - Спр. 2.
ДАЗО. - Ф. Ф-201. - Оп. 1. - Спр. 3.
ДАЗО. - Ф. Ф-201. - Оп. 1. - Спр. 4.
ДАЗО. - Ф. Ф-201. - Оп. 1. - Спр. 5
ДАЗО. - Ф. Ф-201. - Оп. 1. - Спр. 7.
ДАОО. - Ф. 6. - Оп. 2. - Спр. 11769.
Первая Всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. - Т. XL. Таврическая губерния. - СПб., 1904