У цій же промові підіймалися питання різкого покращення якості продукції, що випускається, зниження собівартості й зростання продуктивності праці. Собівартість визначалася як основний економічний показник, що характеризує якість усієї роботи підприємства. "Зниження собівартості й зростання продуктивності праці в усіх галузях виробництва, - говорив Г. Маленков, - мають вирішальне значення для покращення матеріального добробуту радянського народу. Чим вище продуктивність праці на наших підприємствах, чим нижче собівартість, тим нижчі ціни на всі продукти і товари, тим вище життєвий рівень народу" [7, с.60-61].

Отже, вибудовувався ясний, чіткий, логічний ланцюжок послідовних економічних дій, зрозумілий будь-якому трудящому. Поворот в економіці країни, спрямований на підвищення добробуту всього народу, був можливий тільки при вжитті кардинальних заходів для розвитку сільського господарства, полегшенню участі селянства. Рішення серпневої сесії Верховної Ради, конкретизовані вересневим (1953 рік) Пленумом ЦК КПРС, передбачали збільшення розмірів присадибних ділянок колгоспників, зниження вдвічі сільгоспподатку з їх особистих господарств та скасування всіх попередніх боргів. Спеціалісти сільського господарства, вчителі, медики, інваліди й пенсіонери повністю звільнялися від обов'язкових поставок продукції тваринництва. Зате колгоспники, які не виконали мінімуму трудоднів, продовжували оподатковуватися за попередніми, підвищеними нормами. Реформа торкнулася також колективних господарств: було зменшено норми обов'язкових поставок сільгосппродукції, підвищені заготівельні й закупівельні ціни на неї. Розширювалися можливості для розвитку колгоспного ринку, докорінно змінювалась кадрова політика на селі. Втілення в життя комплексу цих заходів крім економічного мало й великий політичний ефект. За словами Дж. Боффа, "аграрна реформа, схвалена V сесією Верховної Ради СРСР, порівнювалася з введенням НЕПу в дрібному масштабі: більш виправдано було б визначити її як повернення до компромісу, який уже існував у відносинах з колгоспниками в середині 30-х рр., що потім крок за кроком був зруйнований сталінською політикою" [8, с.407].

Програмна промова Г. Маленкова викликала значний суспільний резонанс. Реформаторські заходи нового уряду надали йому широкої популярності. Відповідаючи сподіванням і надіям простої людини, вони сприймалися з винятковим натхненням, знаходили позитивний відгук у народі, викликали велике патріотичне піднесення. Саме Г. Маленков, а не М. Хрущов, був у перший час найбільш популярною фігурою серед населення. Так, моторист заводу № 478, м. Запоріжжя, Удод сказав у бесіді з робітниками: "Промова товариша Маленкова піднімає дух. По його голосу відчувається впевненість в управлінні державою. Сама промова - конкретна і правдива. Відчувається, що все сказане у виступі має під собою твердий ґрунт" [9, спр.2776, арк.3]. Тесляр колгоспу ім. Дзержинського, Кіровоградська обл., Ільїн, контролер заводу "Червоний Профінтерн", м. Кіровоград, Флорківський висловились, що не інакше як Г. Маленков особисто й багато побував у самій гущі народу - на заводах, у колгоспах,

МТС - настільки влучно він розповів про насущні потреби і сподівання радянських людей [9, спр.3063, арк.62].

Оскільки більшість рішень, прийнятих керівними органами, були спрямовані на виведення з кризи сільського господарства, природно, що селяни найактивніше реагували на зміни в економічному курсі країни. Характерними настроями були соціальний оптимізм, віра в те, що труднощі тимчасові, а їх подолання гарантує щасливе майбутнє. Російський історик О. Пижиков пояснює ці настрої комплексом перспективних очікувань, який дозволяв владі спрямовувати й контролювати масову свідомість [10, с.103].

У своїх виступах селяни дякували Комуністичній партії і радянському уряду за проявлену турботу про подальше зростання їх матеріального добробуту, виражали впевненість в успішному виконанні завдань, викладених у промові Г. Маленкова. Зокрема, голова колгоспу ім. Свердлова, Сталінська обл., Сащенко заявив: "Підвищення закупівельних цін на овочі й тваринницькі продукти стане значним стимулом для розширення посівних площ і розвитку овочівництва. Створення постійних кадрів механізаторів при МТС підніме відповідальність МТС за виконання договірних зобов'язань і зменшить витрати колгоспів на утримання цих кадрів, що зараз становить до 10% загальної кількості трудоднів" [9, спр.2776, арк.4]. Часто висловлювалися невдоволення станом справ у власних колгоспах і пропозиції щодо поліпшення ситуації. "У нашому колгоспі надої молока низькі, свиноферма не виконує плану по відгодівлі. Це тому, що немає у нас справжньої турботи про створення кормової бази, хоча й говоримо ми про це багато. Я вношу пропозицію, щоб зараз усіх вільних від польових робіт колгоспників переключити на заготівлю кормів на зиму", - говорила ланкова колгоспу ім. Леніна, Кіровоградська обл., Григоренко [9, спр.2776, арк.10].

Позитивний ефект був отриманий від заходів керівництва, спрямованих на сприяння розвитку особистих господарств. Наприклад, колгоспниця колгоспу ім. Калініна, Запорізька обл., Юнк заявила: "Тепер ми можемо використовувати наші присадибні ділянки так, як вигідніше нам. А ось стосовно садів, так це просто я й не знаю, як і виразити свою вдячність нашому уряду. Адже, кажучи відверто, ми їх не тільки що розводили, а прагнули від них позбавитися. Зараз, будь ласка, сади яке хочеш дерево й плати тільки за землю. Я знаю, що зараз ми розведемо великі гарні сади, а коли в нас буде багато фруктів, то ми й на базарі будемо продавати дешевше" [9, спр.2776, арк.17]. Ланкова колгоспу ім. Жданова, Полтавська обл., М.