Показовим є те, що навколо людей, які не визнавали норм соціалістичного способу життя і праці, створювалась атмосфера одностайного суспільного засудження й жорсткої критики. Так, ланкова колгоспу ім. Леніна, Київська обл., М. Медведєва висловлювала задоволення, що "господарства колгоспників, окремі члени сімей яких без поважних причин не виробили протягом року мінімуму трудоднів сплачують сільгоспподаток з підвищенням на 50%". На її думку, "цей захід уряду зміцнить трудову дисципліну в колгоспах і покращить організацію праці. Це правильний і міцний удар по ледарям і дармоїдам, які стараються підживатися за рахунок чесних трудівників-колгоспників". Водночас, вона дякувала партії й уряду за звільнення від обов'язкових поставок продукції тваринництва інвалідів та пенсіонерів [9, спр.3063, арк.14].

На масову свідомість впливала й пропагандистська кампанія по створенню агресивного капіталістичного оточення. Громадська думка працювала на підтримку авторитету влади. "У жодній капіталістичній країні немає такої турботи про добробут народу, як у Радянському Союзі. Всі ми знаємо, що в США, Англії, Франції та інших капіталістичних країнах податки і ціни на товари першої необхідності з року в рік зростають, а в нас навпаки - прийнятий новий закон, який передбачає значне зниження сільгоспподатку", - заявив бригадир колгоспу ім. Жовтневої революції, Одеська обл., Вацько [9, спр.3063, арк.19].

Ставлення робітників до зміни економічного курсу держави мало свої особливості та специфіку. Реформаційні заходи в меншій мірі торкнулися покращення їх соціального й матеріального становища. Тому на адресу партії й уряду лунали не скільки подяки, як позитивні відгуки, схвалення, пропозиції. Наприклад, сталевар Київського заводу "Більшовик" Щука сказав: "З величезним задоволенням ми, робітники, зустріли промову Голови Ради Міністрів СРСР товариша Маленкова й рішення V сесії Верховної Ради. Ще і ще раз ми переконуємося в тому, що наша могутня і рідна всім нам Комуністична партія, наш народний уряд зроблять усе для вирішення головної задачі - подальшого покращення життя радянських людей. Нам потрібно повніше використовувати резерви виробництва, збільшити випуск металовиробів, сільгоспмашин, зробити їх більш дешевими і зручними" [9, спр.2776, арк.2]. Висловлювалися побажання дбайливіше й старанніше працювати, уникати виробничих збитків і, тим самим, зменшувати собівартість продукції. "Дуже правдиво відмітив товариш Маленков, що будівельні організації допускають великі збитки. Все це відбувається тому, що в будівельних організаціях, напевно як і на нашому будівництві, безгосподарно ставляться до будматеріалів, погано використовують механізми, допускають брак у роботі. У результаті доводиться переробляти заново, а це все коштує гроші", - заявив старший електрик тресту "Запоріжбуд" Єрмаков [9, спр.2776, арк.3].

Шахтарі Донбасу активно реагували на вказівку Г. Маленкова про те, що висока собівартість вугілля стримує зниження цін не тільки на цю продукцію, але й на інші види промислових виробів. При цьому вони підказували конкретні шляхи зниження собівартості вугілля. Так, бригадир наваловідбійників шахти "Сталінський забій" тресту "Краснолучвугілля", Ворошиловградська обл., Шумський сказав: "Керівникам шахти і тресту потрібно краще займатися створенням умов шахтарям для виконання норм, адже щомісячно в нас 20-25% робітників їх не виконує. Це відбувається тому, що врубмашини часто простоюють, погано подається порожняк, і виходить, що бригади наваловідбійників багато часу сидять без діла. Ось звідки висока собівартість і великі збитки" [9, спр.2776, арк.8]. Вносилися також пропозиції про суміщення деяких професій на шахтах, краще використання механізмів, економію запасних частин; вказувалося на факти, коли не все видобуте вугілля видавалося на-гора, частина його зсипалася з транспортерів, привалювалася породою, а також на інші причини високої собівартості вугілля.

Багато робітників закликали до збільшення виробництва й підвищення якості предметів широкого споживання, покращення роботи торговельних організацій. Зокрема, бригадир шпалерників Нижанковицької мебельної фабрики, Дрогобицька обл., Р. Козоріз говорив: "Дуже правильно вказує товариш Маленков, що якість продукції багатьох підприємств легкої промисловості не задовольняє потреб нашого народу. Наша фабрика, наприклад, випускає непогані меблі, а ось оздоблення цих меблів ми могли б давно значно покращити. Керівники фабрики про це чомусь мало турбувалися, адже майстри в нас маються гарні" [9, спр.2776, арк.9].

Зважаючи на свою професію, деякі робітники не погоджувалися зі зміною пріоритету в розвитку важкої промисловості над легкою і сільським господарством. "Зараз уряд ставить завдання ще швидше розвивати легку промисловість, промисловість, що виробляє предмети споживання. Але для того, щоб легка, харчова промисловість, сільське господарство могли розвиватися швидкими темпами, необхідно, щоб важка індустрія йшла попереду й забезпечувала всі галузі народного господарства достатньою кількістю металу, палива, машин", - заявив майстер доменного цеху заводу ім. Петровського, м. Дніпропетровськ, Шевченко [9, спр.2776, арк.31].

Реформи створювали ефект поступового покращення життя й викликали піднесення трудового ентузіазму. Правилом стало брати нові, підвищені виробничі зобов'язання. "У капіталістичних країнах постійно погіршується життєвий рівень робітників і селян, а в нашій країні