Інтелігенція менш активно реагувала на промову Г. Маленкова на V сесії Верховної Ради СРСР. Певне пожвавлення серед науковців спостерігалося лише в аграрних навчальних закладах та наукових установах. "Перед сільським господарством поставлено конкретне завдання - в найближчі два-три роки досягти створення в країні достатку продовольства й сировини. Промова товариша Маленкова викликала велике задоволення і піднесення серед професорського складу нашого інституту. Наукові працівники докладуть усі зусилля, знання і творчу ініціативу для успішного вирішення завдань по подальшому піднесенню сільського господарства", - зазначав професор Київського сільгоспінституту Крамаров [9, спр.2776, арк.4].

Висловлювали вдячність за звільнення від сплати податку з особистих господарств учителі та медики. Так, учителька десятирічної школи с. Ружична, Кам'янець-Подільська обл., Заболотна заявила, що "у відповідь на турботу партії й уряду вчителі нашої школи беруть на себе зобов'язання ще краще працювати над вихованням дітей у комуністичному дусі. Ми прикладемо всі свої сили, щоб зразково підготувати школу до нового навчального року" [9, спр.3063, арк.7]. Інженерно-технічні працівники говорили, що завдання розширення легкої промисловості, підвищення якості продукції, покладають на них відповідальність за підняття культури праці на виробництві, впровадження передових методів і технологій [9, спр.2776, арк.4].

Населення Західної України набагато критичніше сприймало радянську владу і її політику, ніж інші регіони держави. Позначалися на цьому нетривале перебування території в складі СРСР і заходи, які проводилися після її приєднання. Зокрема, насильницька колективізація, русифікація, боротьба з українськими націоналістами, примусове виселення громадян, недовіра до місцевих жителів, призначення керівних кадрів зі східних областей тощо.

Проведені реформи, переважно, знаходили підтримку західноукраїнського населення. Наприклад, учителька із с. Коршовець, Волинська обл., Г. Оберетенко у розмові зі своїми товаришами по службі сказала: "Наш уряд у цьому році вжив значні заходи до покращення життя людини: проведено зниження цін, амністія, зменшення податків, зменшення позики. Зараз відношення місцевих жителів до здійснюваних заходів стало зовсім іншим. Уже не називають "Совєтами" й "Окупантами" тих, хто прибув зі східних областей СРСР, взяти, наприклад, мене, як агітатора. Я маю закріплені за собою доми. Раніше, коли я заходила до колгоспників почитати газету, часто слухала антирадянські репліки, а тепер самі колгоспники запрошують і просять почитати газету, розповісти про новини" [9, спр.2776, арк.23-24]. У своїх виступах жителі Західної України говорили про те, що Г. Маленков правильно вчинив, викривши наявні недоліки в окремих галузях народного господарства країни; що уряд своєчасно звернув серйозну увагу на колгоспи [9, спр.2776, арк.23].

Як бачимо, зміна стратегії економічного розвитку держави знаходила значну підтримку серед населення республіки. Соціальна спрямованість реформаторських заходів викликала сподівання народу на покращення свого матеріального становища, вирішення побутових проблем, забезпечення достатку продовольства. Спостерігалося зменшення критичних суспільно-політичних настроїв, що проявлялися зазвичай у формі прихованого невдоволення. Так, певне розчарування було в сім'ях, члени яких працювали у вугільній, гірничодобувній та лісовій промисловості: в проекті закону передбачалося їх звільнення від сплати сільгоспподатку, а в затвердженому варіанті цієї норми вже не було [9, спр.3063, арк.68]. Очікували на зниження норм оподаткування й інші соціальні верстви, бездітні сім'ї [9, спр.3063, арк.77]. Висловлювалися побажання вдосконалити положення про стягнення сільгоспподатку з колгоспників, що не виробили мінімуму трудоднів. Зокрема, пропонувалося оподатковувати дружин спеціалістів сільського господарства, які не виконують потрібного мінімуму або взагалі не працюють; звільняти від сплати підвищеного податку осіб, що з поважних причин не відпрацювали обов'язкової кількості трудоднів. Піднімалися питання про застосування обмежувальних заходів у містах до осіб, які працездатні, але не працюють [11, спр.1289, арк.132, 135].

У рішеннях 1953 р. по сільському господарству було й досить серйозне упущення: вони, по суті, обійшли зернову проблему. Г. Маленков висловився в тому дусі, що "країна забезпечена хлібом", тобто повторив свої ж слова, висловлені на ХІХ з'їзді партії, про вирішення продовольчої проблеми "остаточно і не зворотно". Першим на помилковість подібної позиції звернув увагу М. Хрущов, який у січні 1954 р. направив у Президію ЦК записку з цього питання. Вихід зі становища бачився, по-перше, у розорюванні великих земельних площ, по-друге, у проведенні заходів по всебічному підвищенню врожайності й, нарешті, у перегляді порядку хлібозаготівель з метою створення зацікавленості колгоспників в отриманні високих врожаїв. У подальшому все зосередилося на цілині: ймовірно, свою роль зіграв ефект швидкої віддачі [12, с.90].

Зазначимо, що Г. Маленков на кінець 1954 р. розійшовся в поглядах з М. Хрущовим і більшістю членів Президії ЦК КПРС. У її постанові, прийнятій 31 січня 1955 р., було записано, що на V сесії Верховної Ради СРСР "т. Маленковим було допущене теоретично неправильне й політично шкідливе протиставлення темпів розвитку важкої промисловості темпам розвитку легкої і харчової промисловості, висувалося в якості основного висновку гасло форсованого розвитку легкої індустрії". На Г. Маленкова, який керував впродовж ряду років сільським господарством, покладалася також політична відповідальність за серйозне його відставання. На цьому засіданні було вирішено питання про відставку Г. Маленкова з посади Голови Ради Міністрів СРСР, що була оформлена на ІІ сесії