У першій половині 1925 р. йшов активний і помітний процес змін в адміністративно- територіальному устрої УСРР, з метою підготовки до прийняття директивного рішення про скасування губернського поділу в межах УСРР. Цей процес прискорювали й підштовхували десятки партійних керівників з місць та їхні однодумці й особисті друзі в центральних органах влади у Харкові. Їх усіх об'єднувало бажання та прагнення досягти більш вигідного устрою підконтрольних їм і керованих ними нових одиниць адміністративно- територіального устрою республіки, якими повинні були стати майбутні округи та райони. Вони знали, що ЦК КП(б)У має завдання від ЦК РКП(б) впровадити трьохступеневий устрій (округ - район - село) до кінця 1925 р. Тому велика кількість місцевих керівників намагалась досягти своєї мети на попередньому етапі реформи, тобто тоді, коли вона ще готувалась.

Серед низки подібних рішень органів вищої партійно-державної влади УСРР першої половини 1925 р. звертають на себе увагу ті, які були спрямовані на посилення позицій місцевої партійно-державної номенклатури в окремих округах. До складу цих округів терміново включались нові райони, змінювались вже окреслені кордони округів, передавалось майно установ губернського підпорядкування. Так, вже 1 січня 1925 р. ВУЦВК і Раднарком УСРР затвердив постанову "Про зміни в адміністративно-територіальному поділі Харківської та Полтавської губерній". Згідно з цією постановою ліквідувались Ніколо-Комишуватський, Казаче-Лопанський, Коротичанський райони Харківського округу; Михайлівський район Сумського округу; Ново-Рябинівський район Сумського округу; Шиповатський район Куп'янського округу; Малокомишуватський район Ізюмського округу; Тростянецький район Сумського округу передавався у склад Охтирського округу [4.-С.159]. 13 березня того ж року ВУЦВК і Раднарком УСРР разом прийняли три постанови з метою уточнення адміністративно-територіального поділу окремих губерній напередодні кардинальних рішень у цій сфері. Перша постанова торкалась Донецької губернії й уточнювала перелік міст і поселень міського типу. Згідно з цією постановою до переліку міст Донецької губернії були включені: Артемівськ, Луганськ, Маріуполь, Старобельськ, Сталіно, Слов'янськ, Єнакієво та Дмитрієвськ. До переліку поселень міського типу відповідно були включені: Гришино, Дебальцево, Краматорськ, Лисичанськ, Попасна, Алчевськ, Костянтинівка, Лозова-Павловка, Овдієвка, Червоний Луч і Маріуполь-порт. Ця постанова значно посилювала позиції партійно-державної номенклатури у містах Донбасу та в окремих округах регіону [5.-Отд.1.-№12.-Ст.91.-С.195-196]. Друга постанова ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 13 березня 1925 р. торкалась змін у Полтавському, Роменському та Лубенському округах Полтавської губернії. Згідно з цією постановою ліквідовувався Хмелівський район Роменського округу і 8 (!) районних центрів одночасно змінили своє розташування, тобто були створені в інших населених пунктах Полтавської губернії та отримали відповідні нові назви [5.-Отд.1.-№12.-Ст.92.-С.196-200]. Третя постанова ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 13 березня 1925 р. була направлена на посилення позицій партійно- державної номенклатури Київського округу за рахунок ліквідації Малинського округу Київської губернії. Згідно з цією постановою територія Розважевського, Іванівського, Хабнівського, Чорнобильського, Толстолеського районів колишнього Малинського округу тепер включались до нового, Київського округу. Радомисельський та Коростишевський райони були включені до складу Житомирського округу Волинської губернії, Малинський та Потєєвський райони до складу Коростенського округу Волинської губернії. Ставищанський район колишнього Малинського округу був ліквідований як адміністративно-територіальна одиниця [5.-Отд.1.-№12.-Ст.96.-С.213-215].

Взагалі березень 1925 р. був місяцем активної боротьби керівників місцевої партійно- державної влади за бажані для них зміни у територіальній конфігурації округів. Номенклатура ЦК КП(б)У добре знала, що наступний пленум ЦК партії повинен був прийняти рішення про ліквідацію губернського рівня поділу території в УСРР. Крім того, певне коло керівників Радянської України було обізнане з особистими та політичними проблемами першого секретаря ЦК КП(б)У Е.Й. Квірінга, який не зміг у 1924-1925 рр. зорієнтуватись у складностях взаємовідносин між членами "трійки", яка вела боротьбу за владу в СРСР і в РКП(б) проти Л.Д. Троцького та його прихильників. Підтримавши "трійку" проти Л.Д. Троцького, Е.Й. Квірінг та його найближче оточення орієнтувались на Г.О. Зінов'єва, як на нового вождя більшовиків. Це було їхньою стратегічною й тактичною помилкою, а Е.Й. Квірінгу особисто вона коштувала посади керівника КП(б)У та фактичного господаря УСРР. Березень 1925 р. у керівних сферах Харкова був місяцем невизначеності та кулуарних домовленостей. Деякі з цих "номенклатурних" домовленостей торкались посилення позицій місцевого керівництва окремих округів напередодні введення нового адміністративно-територіального устрою УСРР. Тільки так можна зрозуміти постанову ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 27 березня 1925 р. "Про зміни в адміністративно- територіальному поділі Київської та Подільської губерній". Згідно з цією постановою ліквідовувались: Гоголевський район Київського округу; Шамраєвський район Білоцерківського округу; Завадовський і Степанецький райони Уманського округу; Білозерський, Трушевський, Лесковський, Присяжський, Триліський та Телепінський райони Черкаського округу, а також було змінено одночасно розташування і відповідно назва 10 (!) районних центрів Київського, Білоцерківського, Бердичевського, Уманського, Черкаського та Шевченківського округів [4.-С.171].

5 квітня 1925 р. на пленумі ЦК КП(б)У новим генеральним секретарем партії більшовиків України став безпосередній ставленик Сталіна, впливовий та енергійний представник його угруповання