М.О. Фролов

РОЗЛАМ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ЕЛІТИ: ОСОБЛИВОСТІ БОРОТЬБИ ПРОТИ ПРИХИЛЬНИКІВ Л. ТРОЦЬКОГО В УКРАЇНІ 20-Х РОКІВ XX СТ.

Боротьба більшовиків з вигаданими та існуючими "націонал-ухильниками", патріотично налаштованими інтелігентами, незадоволеними своїм становищем робітниками і селянами поєднувалась з участю у боротьбі за владу в СРСР, яка почалась між різними елітарними угрупованнями РКП(б) ще за життя В.І. Леніна.

Ця проблема, на жаль, мало привертає увагу сучасних вітчизняних дослідників, хоча за радянських часів було створено величезну кількість наукових робіт, які не наближали до істини, а віддаляли від неї. Образи Л.Д. Троцького, Г.О. Зінов'єва та Л.Б. Каменєва, як образи негативні, ворожі нашому народові, міцно увійшли у свідомість радянських людей старшого покоління [ 1 .-С. 114-121; 2.-С.62-74].

Питання про можливість чи неможливість побудови соціалізму в окремо взятій країні - СРСР, а також найближчі перспективи розвитку світової революції, апологетом якої був в очах партійного загалу Л.Д. Троцький, розкололо більшовицьку еліту в 19221923 рр. на декілька частин. Для сучасників, що розумілись на питаннях більшовизму та ситуації в СРСР, це було досить логічним і передбачуваним. Каталізатором цього розколу стала важка хвороба В.І. Леніна, яка наприкінці 1922 р. фактично вибила його з участі в активній політиці. Саме так пояснював розкол серед більшовицьких вождів у 1923 р. німецький дипломат тих часів Густав Хільгер [3.-С.240-241].

Відомо, що ще під час хвороби В.І. Леніна, після того, як у 1922 р. за його ініціативою Й.В. Сталін був обраний генеральним секретарем ЦК РКП(б), у політбюро ЦК більшовицької партії склалась "трійка" вождів, яка почала робити активні спроби перебрати на себе всі основні керівні важелі влади в СРСР. У "трійку" входили Г.О. Зінов'єв, Л.Б. Каменєв, Й.В. Сталін. Ситуативно їх підтримували М.О. Бухарін, О.І. Риков, М.П. Томський, М.В. Фрунзе, Я.Е. Рудзутак та інші впливові й відомі партійному загалу більшовицькі лідери. З метою позбавлення реальної влади Льва Давидовича Троцького - другого за популярністю і реальним впливом у новоствореній країні (СРСР) більшовицького вождя - з 1923 р. "трійка" почала широкомасштабний наступ проти нього.

Авторитет Л.Д. Троцького серед партійного загалу РКП(б) сформувався під впливом його визначної ролі у роки революції та громадянської війни. Він стояв біля витоків створення у короткі терміни багатомільйонної Червоної Армії, суттєво сприяв перемозі більшовиків у громадянській війні. Обіймаючи до січня 1925 р. посаду голови Реввійськради і займаючи, на перший погляд, впевнено і міцно місце члена політбюро ЦК РКП(б), Л.Д. Троцький в очах більшої частини комуністів і населення країни був тією особою, яка могла змінити В.І. Леніна біля керма партії та держави. Важливим було і те, що Л.Д. Троцького відкрито підтримував керівник могутнього важеля влади у СРСР - органів держбезпеки (ЧК-ОДПУ) Ф.Е. Дзержинський [4.-С.282]. Про це не згадувалось в офіційних біографіях останнього у радянські часи, тому що могло спотворити вигаданий партійними "іміджмейкерами" життєвий шлях кришталево "чистого, залізного" Фелікса [Див., напр. 5.-С.511]. Але ця підтримка Ф.Е. Дзержинським Л.Д. Троцького у 1923-1925 рр. мала конкретні прояви на всій території СРСР, хоча не члену політбюро ЦК РКП(б) Ф.Е. Дзержинському, перевантаженому великою кількістю високих державних посад і обмеженому партійною дисципліною, було важко реалізувати свої погляди на місце Л.Д. Троцького у політичній еліті СРСР.

Х.Г. Раковський - голова Раднаркому УСРР та член політбюро ЦК КП(б)У в 19191923 рр. був найвідомішим і найвпливовішим представником тієї елітарної групи більшовиків, яка активно підтримувала Л.Д. Троцького у боротьбі за владу всередині політичної еліти СРСР у 20-і роки. У 1921-1923 рр. "трійка" вождів - Г.О. Зінов'єв, Л.Б. Каменєв, Й.В. Сталін - добре знала про прихильність Х.Г. Раковського до В.І. Леніна та Л.Д. Троцького. Вони здогадувались або знали про те, що саме Х.Г. Раковський, відвідавши у 1922 р. хворого В.І. Леніна у підмосковних Горках, повідомив його про сталінський план утворення СРСР на основі "автономізації" радянських республік. Як відомо, В.І. Ленін, апелюючи до Л.Д. Троцького та більшовицької еліти, зміг суттєво вплинути на перебіг подій, які закінчились утворенням СРСР на засадах, відмінних від тих, які пропонував Й.В. Сталін. Про те, що саме Х.Г. Раковський може очолити в Україні активну протидію їх амбітним планам, перебрати та монополізувати всю повноту політичної влади в СРСР, "трійка" вождів переконалась у першій половині 1923 р. під час низки різноманітних нарад і зустрічей у Москві та особливо з виступів і поведінки Х.Г. Раковського на ХІІ з'їзді РКП(б). Останній це відчув і зрозумів. 18 липня 1923 р. тільки-но звільнений з усіх державних та партійних посад в Україні та призначений повноважним представником СРСР у Великобританії Х.Г. Раковський написав листа Й.В. Сталіну, а копії надіслав членам ЦК і ЦКК-РСІ РКП(б) та членам політбюро ЦК КП(б)У З приводу своїх відносин з "трійкою" антитроцькістськи налаштованих вождів Х.Г. Раковський у цьому листі писав: "Особливе ставлення до мене товаришів, які керують політбюро, проявилося набагато раніше. Особливо воно стало очевидним для членів нашої організації на Україні, а також для деяких членів організації в Росії, під час ХІІ партійного з'їзду" [6.-С.127].

В.Ю. Мельниченко - дослідник політичного та життєвого шляху Х.Г. Раковського переконує у своїх розвідках, що "трійка" вождів,