Відмова І.М. Майському в міністерській посаді в уряді Колчака привела амбітного меншовика до справжньої депресії. Вона посилилась у зв'язку із тим, що ЦК РСДРП-меншовиків тоді ж у листопаді 1918 р. прийняв рішення про виключення І.М. Майського з партії за його самарську авантюру. ЦК РСДРП-меншовиків вирішило прийняти таке рішення у зв'язку із тим, що І.М. Майський, самостійно, без санкції ЦК, виїхав з Москви до Самари, де виступав від його імені й почав співпрацю з силами реставраційної контрреволюції проти більшовиків. Інший член меншовицького ЦК О.А. Єрманський писав пізніше у своїх спогадах, що справа І.М. Майського привела керівництво меншовиків до глибокої кризи і до суттєвого зменшення авторитету Ю.С. Мартова [11.-С.187].

Усі ці події привели до того, що Іван Михайлович Майський наприкінці 1918 р. опинився за межами активної політичної боротьби в найкритичніший період громадянської війни в Росії. Взимку 1918-1919 рр. він переховувався на хуторах під Омськом, читав Сенкевича, Едгара По, Конан-Дойля і намагався відійти від політичних питань. Тільки навесні 1919 р. до нього повернулась здібність думати і говорити про політичні справи. Розвиток подій громадянської війни в Росії переконав його в необхідності переглянути ідеологічну спадщину соціал-демократії. Тому І.М. Майський шукав самотності і погодився на пропозицію іркутського відділення Центросоюзу очолити експедицію до Монголії з метою вивчення її економічних можливостей. Особливо керівників іркутської кооперації цікавила можливість придбання в Монголії великих партій худоби на м'ясо. 15 травня 1919 р. І.М. Майський, якому було тоді 35 років, перетнув у складі експедиції кордон з Монголією, де він пробув 16 місяців. На цьому закінчилась його участь як меншовика у подіях революції та громадянської війни [12.-С.5-6].

З Монголії І.М. Майський повернувся не тільки з рукописом фундаментального дослідження "Монголія напередодні революції", яке і сьогодні є цінною історичною працею для дослідників історії Азії, але і з палким бажанням залишитись на поверхні політичного життя Росії. З цією метою І.М. Майський, колишній член меншовицького ЦК, прізвище і діяльність якого ще восени 1920 р. В.І. Ленін використовував як аргумент меншовицької зради справі революції, публічно пориває з меншовизмом, з ідеалами світової соціал-демократії, в які свято вірив з 1902 р. 12 жовтня 1920 р. в Іркутську І.М. Майський пише листа до центральної більшовицької газети "Правда", який було опубліковано 31 жовтня. У цьому листі на адресу редактора газети Іван Михайлович декларував про свій розрив з РСДРП-меншовиків і меншовизмом як з ідеологією. Він заявив, що бажає "віддати свої сили і енергію роботі на користь і зміцнення Радянської республіки" [13].

Бажаючи продемонструвати свої нові більшовицькі переконання І.М. Майський восени 1920 р., після своєї заяви у "Правді", пише і видає там же в Іркутську апологетичну і лицемірну дванадцятисторінкову книжечку "Економічна політика Радянської республіки. До трьохріччя Жовтневої революції", яка прославляла неіснуючі успіхи більшовиків у економічному розвитку Росії. Країна лежала у руїнах, а колишній меншовик і антибільшовик писав про "вражаючі результати трьохрічних зусиль цієї влади у сфері реорганізації народного господарства". І.М. Майський в цій книжці визнав "закономірність" перемоги більшовицької влади у громадянській війні та перспективу побудови соціалізму в Росії [14.-С.5, 12].

Перехід керівництва РКП(б) до проведення політики непу остаточно переконав І.М. Майського в історичній перспективі більшовицької партії. У лютому 1921 р., там же у Сибіру, він вступає до її лав і отримує свою першу радянську посаду - завідувача економічного відділу Сибірського революційного комітету в Омську. Знадобилась його економічна вища освіта. Протягом 1921-1922 рр. І.М. Майському випало багато принизливих випробувань щоб довести своє право бути членом РКП(б). Для цього він повинен був публічно критикувати і ганьбити ідеологію і практику меншовизму під час публічного проходження партійної чистки восени 1921 р., а також під час процесу над лідерами есерів у 1922 р., на якому він виступав свідком обвинувачення. І.М. Майський навіть не побоявся написати особисто В.І. Леніну в травні 1921 р. листа, у якому вказав вождю більшовиків на необхідність зміни ставлення до нього як до колишнього ворога більшовицької влади, так як він став членом РКП(б). В.І. Ленін визнав більшовизм І.М. Майського і опублікував з цього приводу свою заяву в "Известия ВЦИК" 2 червня 1921 р. Про свою точку зору він проінформував членів ЦК РКП(б) письмово, включаючи Й.В. Сталіна, Л.Д. Троцького, Л.Б. Каменєваа, Г.О. Зінов'єва [15.-С.242, 421]. Ці короткі ленінські листи дозволили І.М. Майському закріпитись у лавах більшовицької партії в 20-ті роки. Вдячний Леніну за його підтримку І.М. Майський у серпні 1921 р. подарував особисто йому і вислав з Іркутська свою книгу "Сучасна Монголія", яка була видана у тому ж році Іркутським державним видавництвом, з надписом: "В.І. Леніну від автора. Н.-Миколаєвськ. 31.Vm.21". Вона зберіглась в особистій бібліотеці Леніна, що неодноразово підкреслював І.М. Майський у своїх розмовах з представниками більшовицької еліти [1.-С.10-11].

Взагалі, 1921 р. і початок більшовиками політики непу має одну маловивчену й маловідому сторінку взаємовідносин між комуністичними вождями Росії та деякими керівниками ЦК РСДРП-меншовиків. Олександр Трояновський, в той час член