М.В. Романюк

ЗЕМЛЕРОБСТВО В МЕНОНІТСЬКИХ КОЛОНІЯХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ (перша половина ХІХ ст.)

Протягом ХІХ ст. Південна Україна була одним з найбільш економічно розвинених регіонів Російської імперії. Свою роль у розвитку регіону відіграли меноніти - сектанти-анабаптисти, які прибули до Південної України з Пруссії наприкінці XVIII - в першій половині ХІХ ст. На території півдня України вони проживали у Хортицькому та Молочанському округах, які знаходилися відповідно на території Катеринославської губернії та Таврійської губерній.

Поява менонітів на півдні України в кінці XVIII ст. була викликана здійсненням російським урядом внутрішньополітичного курсу освоєння та колонізації малозаселених земель регіону. Розробка і впровадження даного курсу була пов'язана, по-перше, з необхідністю закріплення територіальних надбань, отриманих під час російсько-турецьких війн, і по-друге - збільшенням кількості землеробського населення імперії. Катерина ІІ була переконана, що землеробство є першою і головною життєвою необхідністю, до якої треба заохочувати людей. Меноніти ж вважали, що праця на землі - богоугодне заняття, оброблюючи землю, вони продовжують справу Господа. Саме тому вони, як ніхто інший, підходили для виконання поставленого завдання.

Розвиток землеробства в менонітських колоніях півдня України був зумовлений кількома основними факторами, а саме: 1) географічними та кліматичними умовами регіону; 2) матеріальним станом переселенців; 3) впливом ринкових відносин; 4) особливостями землеволодіння та землекористування колоністів; 5) діяльністю сільськогосподарських товариств. Розглянемо дані фактори більш детально.

Умови для землеробства у південноукраїнських губерніях, де знаходились менонітські округи, були різними. Місцевість Хортицького округу була горбиста, з сухим кліматом, гостро відчувався брак вологи. Менонітам доводилось звикати до нових умов, несприятливих для землеробства.

Зовсім іншими були географічні умови в Молочанському окрузі. Він розташовувався на рівнинній місцевості та мав значні земельні площі, які зрощувалися притоками р. Молочної. В той же час орні землі молочанських колоній були відкриті всім вітрам. Ґрунт на території Хортицького округу не відзначався родючістю, тоді як сприятливі умови на р. Молочній у подальшому забезпечували непогані перспективи для розвитку господарства цих колоній.

Південна Україна завжди була регіоном ризикованого землеробства. Сільському господарству взагалі характерна нестабільність у зв'язку з залежністю врожаю від природних умов. Посухи, дефіцит водних ресурсів, вітри-суховії, сарана були постійними супутниками селянина-землероба. Вони знищували сільськогосподарські культури та призводили до голоду. Ситуація ускладнювалася тим, що в перші десятиліття ХІХ ст. меноніти мали адаптуватися до нових умов та оволодіти новими навичками ведення господарства.

Розвитку менонітських господарств сприяли досвід та знання поселенців разом з пільгами та допомогою з боку російської держави. Слід зазначити, що матеріальний стан колоністів був не однаковим: хортицькі переселенці були значно бідніші, ніж ті, що пересилилися пізніше до Молочанського округу. Значну частину перших складали ремісники, які не володіли сільськогосподарськими навичками, тоді як переселенці на Молочні Води були переважно вмілими землеробами.

Вже в першій половині XIX ст. у сільському господарстві впроваджувалися ринкові відносини. Широке використання найманої праці та сучасної техніки прискорювали процес його якісного зростання та обміну досвідом з місцевим населенням. Так, в 1843 р. у молочанських господарів працювали 242 українських та 84 менонітських робітники [1.-C.142]. В багаті господарства робітники з власним знаряддям та робочою худобою не приймалися [2.-Ф.89.-Оп.1.-Спр.1507.-Арк.10]. У господарствах з 65 та більше десятин землі був весь набір землеробських знарядь і достатня кількість худоби. Українські наймані робітники запозичували методи господарювання менонітів. В колоніях адаптувалися традиційні та з'являлись нові землеробські знаряддя. Для кращої оранки були сконструйовані плуги Б. Варкентіна та І. Дірксона. Для очистки хлібних злаків з'явилась машина І.Фрізена. Дірк Дік винайшов розпашник - знаряддя для обробки землі під плантації та сади. Протягом наступних років ці знаряддя розповсюджувались на півдні України [2.-Ф.6.-Оп.5.- Спр.264.-Арк.1; 3.-С.172; 4.-Ф.398.-Оп.29.-Спр.8369.-Арк.43].

Сільськогосподарські товариства стимулювали розвиток землеробства в колоніях. В 1830 р. "Сільськогосподарське товариство" було створено у Молочанському окрузі, а в 1832 р. - у Хортиці. Хортицьке сільськогосподарське товариство ставило ті ж завдання, що й молочанське, але його роль була значно скромнішою.

З 1830 по 1848 р. головою Молочанського сільськогосподарського товариства був І. Корніс. В його обов'язки входило рекомендувати нові заходи для покращення господарства колоній. Іоган Корніс мав підтримку чиновників у Катеринославі, Одесі та Санкт-Петербурзі і мусив доводити свою відданість новій державі. Він став "генератором ідей" у колоніях, але його авторитет та досвід поширювався також серед ногайців, українського та російського населення. Корніс співробітничав з різними сектантами - гутерами, молоканами та духоборами. Крім цього, він створив сільськогосподарську програму для місцевих молодих господарів та допомагав перетворювати їх поселення у зразкові [4.-Ф.398.-Оп.21.-Спр.7177.-Арк.23-378]. Корніс намагався покращувати стан господарства в селах, що знаходились поблизу колоній. Урядові чиновники звертались за допомогою до нього для здійснення проекту поселення кочових ногайців. Корніс сприяв заснуванню їх поселення Аккерман. Його робота була визнана та оцінена урядом. Корніса декілька разів відвідували представники царської родини, які дарували йому землі. Все це разом зміцнювало його авторитет, що в свою чергу, дозволяло йому запроваджувати в життя нові плани аж до його смерті у 1848 р. Під керівництвом І. Корніса в колоніях були запроваджені раціональні методи господарювання.

Зупинимось на питанні землекористування та землеволодіння. Земля в кожній колонії була розділена на садибну, сінокісну, землі вигону та орну. Остання знаходилася у безпосередній