Найбільші успіхи були досягнуті в 40-50-ті рр. ХІХ ст. під час активної діяльності Іогана Корніса. У Хортицькому окрузі загальна кількість вирощених дерев зросла від 106 966 у 1841 р. до 1314367 у 1852 р., тоді як у Молочанському їх кількість зросла від 302941 до 6141638 дерев у ті ж самі роки. Надалі кількість дерев продовжувала зростати. Приклад менонітських колоній у розведенні фруктових дерев підштовхував українські села до змагання. У ногайських татар почали з'являтись правильно посаджені сади. У інших колоністів поширились "питомники та школи плодових дерев", де вирощувались саджанці [1.-С.136-138].

У Західній Європі картопля була визнана рятівним продуктовим ресурсом, особливо в неврожайні роки. Меноніти отримали навички вирощування цієї культури в Пруссії. Її висока врожайність та відносна невимогливість зацікавили російський уряд, який шукав шляхи забезпечення населення продовольством. Указом від 16 лютого 1842 р. "Про заходи для поширення посівів картоплі" ця культура мала вирощуватись кожним сільським товариством на окремій ділянці [9.-С.93].

У цей час Іоган Корніс став членом-кореспондентом Вченого Комітету Міністерства державного майна. Саме тому таврійський губернатор доручив йому контролювати вирощування цієї культури спочатку в Мелітопольському та Дніпровському, а згодом і Бердянському повітах. І. Корніс призначав у кожне сільське товариство меноніта, який керував посадкою, збором та зберіганням картоплі. Розпорядження Корніса та призначених менонітів мали виконуватись, за це несли відповідальність сільські та волосні начальники. Корніс у кожному селі під час об'їзду ділянок з картоплею забезпечувався кіньми та квартирою. Розведення картоплі в державних та ногайських селах проходило успішно. Відповідальні меноніти та селяни, які добивались успіхів у вирощуванні нової для півдня України культури, нагороджувались державними преміями та медалями [2.-Ф.89.-Оп.1.- Спр.1123.-Арк.10зв.-11, Спр.930.-Арк.9-465].

Менонітські колонії засновувались як землеробські поселення. Упродовж XIX ст. в них розвивались такі галузі як хліборобство, садівництво, городництво. Уряд з особливою турботою ставився до цієї групи колоністів. І вони постійно доводили свою лояльність владі. Меноніти ділилися своїм господарчим досвідом з місцевим населенням. У неврожайні роки вони ділились хлібом зі своїх запасних магазинів. Вже в першій половині ХІХ ст. їх господарчий досвід сприймався державними селянами, ногайцями та іншими колоністами, але лише тими, які жили поблизу менонітських поселень. Ці групи населення запозичили чотирипільну систему з "чорним паром", почали вирощувати картоплю та використовувати менонітські землеробські знаряддя.

Джерела та література

Корнис И. О состоянии хозяйства в Молочанских Менонистских колониях в 1843 году // Журнал Министерства государственных имуществ. - 1844. - Ч.ХІ.

Державний архів Одеської області.

Штах Я. Очерки из истории и современной жизни южнорусских колонистов. - М., 1916.

Російський державний історичний архів.

Клаус А. Наши колонии. Опыты и материалы по истории и статистике иностранной колонизации в России. - СПб., 1869. - Вып. 1.

Скальковский А.А. О хлебопашестве в Новороссийском крае // Журнал Министерства внутренних дел. - 1851. - Кн.7.

Державний архів Дніпропетровської області.

Кабузан В.М. Заселение Новороссии в XVIII - первая половина XIX в. - М., 1976.

Полное Собрание Законов Российской империи. - Собрание ІІ. - Т.ХІІ. - Отд.І. - №15296