І. В. Саламаха

ПРОТЕСТАНТСЬКИЙ РУХ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ В 1944 - 1950 РОКАХ

Одним з основних напрямків християнства, найпізнішим за часом свого виникнення, є протестантизм. Протестантизм, на відміну від католицизму та православ'я, ніколи не був єдиним цілим. Виникнув він як сукупність течій, що відрізняються одна від одної. Розмаїття протестантських течій з різною богослужбовою практикою (яка відрізнялась у різних протестантських конфесіях дуже сильно), ускладнювала у радянські часи контроль над цими церквами Комуністичною партією, комуністичним урядом СРСР. Якщо католицьку, греко- католицьку та православну церкви вдалося за відносно невеликий період поставити під контроль КПРС та КДБ, то з протестантським рухом це практично не вдалося.

У Радянській Україні протестантських течій було декілька: євангельські християни, баптисти, християни євангельської віри, християни в дусі апостолів, меноніти, лютерани, кальвіністи, адвентисти сьомого дня, свідки Ієгови та інші. Найбільш чисельними були євангельські християни, баптисти та п'ятидесятники (до п' ятидесятників відносились християни євангельської віри, християни в дусі апостолів, суботствуючі п'ятидесятники).

Ще в 1920-х рр. уряд СРСР відокремив "лояльних" протестантів від "нелояльних" (лояльність перевірялась ставленням до урядової політики). До "лояльних" відносились "секти", які погоджувалися з радянськими законами, погоджувалися воювати (тобто брати зброю в руки). Це були євангельські християни та баптисти. Усі інші "секти" відносились до "нелояльних" (серед них і п' ятидесятники, які відчували на собі тиск з боку радянської влади у справі проведення богослужіння).

Після звільнення території СРСР від німецько-фашистських загарбників у 1944 р. серед деяких протестантських церков починається рух за об'єднання.

З 26 по 29 жовтня 1944 р. у Москві була проведена Всесоюзна нарада євангельських християн та баптистів з приводу об'єднання в єдину церкву. Це були дві спорідненні течії, які майже нічим не відрізнялись одна від одної. Зближення цих церков почалося ще зі спільного з'їзду у Москві в 1920 р. Але бурхливі роки колективізації, індустріалізації, Другої світової війни не давали можливості об'єднатися остаточно. І лише в 1944 р. (за негласної підтримки радянського уряду) це об'єднання відбулося.

Розбіжностей у догматичному питанні серед євангельських християн та баптистів не було. Найбільш гостро між ними постало питання про "возложение" рук під час хрещення. Баптисти визнавали необхідність цього, а євангельські християни відкидали таку необхідність. Було вирішено, що хрещення з возложенням рук та без возложення рук має однакову силу.

Називатися це об'єднання двох церков стало "Церквою євангельських християн і баптистів" (через рік назва була змінена на "Церкву євангельських християн- баптистів"). Керуючим органом Ради євангельських християн-баптистів була Всесоюзна Рада євангельських християн і баптистів (далі - ВРЄХБ). Всі общини, які входили до союзу євангельських християн-баптистів, мали найменування "община євангельських християн-баптистів". Для керівництва об' єднаними общинами на місцях була введена система Уповноважених Всесоюзної Ради євангельських християн-баптистів. На посаду Уповноважених призначалися найбільш випробувані й досвідчені брати з середовища євангельських християн-баптистів, які на місцях повинні були вирішувати питання самостійно, без втручання центру [1-С.11-37].

Об'єднання євангельських християн та баптистів на місцях відбулося майже без проблем. Радянській владі це теж було до вподоби, бо, фактично, з'являвся єдиний центр протестантизму, який об'єднував навколо себе різні течії.

Наступною церквою, яку планувалося приєднати до Союзу євангельських християн-баптистів, була церква Християн євангельської віри (одна з конфесій п'ятидесятництва).

Християни євангельської віри (далі - ХЄВ) визнають в якості Божих благословень тільки прийняття віри та хрещення Святим Духом. Специфічною рисою п'ятидесятників є те, що в результаті хрещення віруючих Святим Духом, вони отримують дари Святого Духу, і, перш за все, дар говоріння іншими мовами - глоссолалія.

З 20 по 29 серпня 1945 р. у Москві відбулася розширена нарада Всесоюзної Ради євангельських християн-баптистів у присутності представників Християн євангельської віри з Української РСР та Білоруської РСР. На ній було вирішено питання про об'єднання п'ятидесятників з Союзом євангельських християн- баптистів. П'ятидесятники повинні були відмовитись від глоссолалії, відмовитися від омовіння ніг, а також називатися "Євангельськими християнами-баптистами".

З цього часу починається "об'єднання" Євангельських християн-баптистів з п' ятидесятниками.

В Україні центр п'ятидесятництва знаходився в Дніпропетровській області.

ХЄВ з'явилися в Дніпропетровській області ще в 1922-1923 рр. Організатором був Воронаєв (він же - Черкасов), який приїхав до Дніпропетровської області з Одеси у 1923 р. з проповіддю пророцтва, духу, інших мов. З самого початку Воронаєв та його найбільш активні помічники з Дніпропетровського регіону - Понурко, Бут, Пономарчук, Бідаш - вербують прибічників з євангельських християн і баптистів. Це, зрозуміло, викликало незадоволення серед євангельських християн і баптистів. Протягом 1920-1930-х років на Дніпропетровщині між цими трьома протестантськими течіями йшла боротьба за віруючих.

Під час німецької окупації у Дніпропетровськ з Одеси був переведений Всеукраїнський центр Християн євангельської віри [2.-Ф.6463.-Оп.1.-Спр.2.-Арк.1- 3]. Співробітництво п'ятидесятників з німцями під час війни викликало незадоволення та несприятливе ставлення до цієї течії з боку радянської влади. До Москви з Дніпропетровська йшли повідомлення у 1944-1945 рр., що більша частина общин п'ятидесятників до Радянської влади ставляться вороже [2.-Ф.6463.-Оп.1.- Спр.1.-Арк.10].

На початку 1945 р. в Дніпропетровській області було чотири єпископства п'ятидесятників (єпископат був введений за вказівкою окупаційної влади у 1943 р. [2.-Ф.6463.-Оп.1.-Спр.1.-Арк.10]) з центрами у Дніпропетровську, Кривому Розі, Дніпродзержинську і П'ятихатках [2.-Ф.6463.-Оп.1.-Спр.2.-Арк.4-5]. Загальна кількість послідовників цієї течії по Дніпропетровській області на травень 1945 р. (за