Практично у цей час (в 1943-1944 рр.) в Радянському Союзі була створена Рада у справах релігійних культів при Раднаркомі СРСР, яка займалась протестантськими церквами та сектантським рухом. Ця Рада повинна була здійснювати зв'язок між урядом СРСР та керівниками релігійних центрів, а також здійснювати нагляд за правильним втіленням в життя законів про культи та інформування уряду про діяльність релігійних організацій в державі.

У цей час була створена Рада у справах релігійних культів і при Раднаркомі УРСР. На чолі - П. Вільховий. Рада призначала в кожну область України своїх Уповноважених, які здійснювали контроль за дотриманням та правильним застосуванням законодавства про культи місцевими релігійними організаціями і служителями культу [3.-С.160].

У квітні 1945 р. (тобто ще до об'єднання п'ятидесятників з Союзом євангельських християн-баптистів) Уповноваженим Ради в різних областях України з Києва була надіслана таємна інструкція, в якій велась мова саме про п'ятидесятників. В ній, зокрема, було сказано: "...У процесі вивчення отримані дані, що 1) значна кількість общин п' ятидесятників у час німецької окупації виявила свої фашистські настрої і була зв'язана з окупаційною владою; 2) п'ятидесятники дали найбільший відсоток тих, хто відмовився від служби в Червоній Армії. До вирішення питання про дану організацію. слід утримуватися від реєстрації окремих общин" [2.-Ф.6463.-Оп.1.-Спр.1.-Арк.10].

Після рішення у Москві про приєднання п'ятидесятників до Союзу євангельських християн-баптистів особлива увага з боку ВРЄХБ була приділена саме Дніпропетровській області. Усю роботу по об'єднанню ХЄВ з Євангельськими християнами-баптистами на місцях повинні були проводити пресвітери Всесоюзної Ради євангельських християн-баптистів.

Вагому підтримку у справі об'єднання Євангельські християни-баптисти отримували з боку Уповноважених Ради у справах релігійних культів. У таємних листах з Москви та Києва до Уповноважених Ради у справах релігійних культів на місцях зазначалося: "Рада у справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР позитивно поставилась до цього явища подальшого нівелювання євангельських церков у зв'язку з тим, що злиття надало можливість руками Євангельських християн-баптистів ліквідувати п' ятидесятників. Не рахуватися з цією сектою, яка налічує десятки тисяч своїх послідовників, було неможливо. Реєструвати п' ятидесятницькі общини на загальних з євангельськими християнами-баптистами засадах було також непотрібним. Тому злиття п'ятидесятників з євангельськими християнами-баптистами є дуже вдалою формою вирішення питання. Рада дотримується лінії, що злиття обох сект - їх внутрішня справа, але разом з тим, заслуговує нашої можливої співдії" [2.-Ф.6463.-Оп.1.-Спр.4.-Арк.35].

Об' єднання Християн євангельської віри з Євангельськими християнами- баптистами в Дніпропетровській області йшло нелегко, часто з гострими конфліктами всередині общин. Однією з основних причин цього було те, що керівники Євангельських християн-баптистів на місцях, після безболісного об' єднання євангельських християн з баптистами, гадали, що таким же чином пройде і входження п' ятидесятників до Союзу євангельських християн-баптистів.

За інструкцією ВРЄХБ та Ради у справах релігійних культів реєстрацію об'єднаних общин ЄХБ з Християнами євангельської віри слід було проводити під найменуванням "Євангельські християни-баптисти". Реєструючи пресвітера общини, перевагу надавали євангельським християнам-баптистам. У випадках, коли існувала загроза поглинання п'ятидесятниками євангельських християн-баптистів, від злиття подібних общин треба було утримуватися [2.-Ф.6463.-Оп.1.-Спр.1.-Арк.35]. Тобто, фактично, це було знищення п' ятидесятництва як самостійного руху.

Після офіційного оголошення про злиття п'ятидесятників з євангельськими християнами-баптистами Бідаш і Пономарчук (керівники п'ятидесятницького руху на Дніпропетровщині), які були учасниками Наради Всесоюзної Ради євангельських християн-баптистів, повернувшись до Дніпропетровської області, офіційно погодились з об'єднанням. Але віруючим-п'ятидесятникам вони доповідали, що, в дійсності утримуватися від моління "іншими мовами" слід лише на відкритих молитовних зібраннях, але ця заборона не стосується до закритих зібрань. Також не треба зовсім відмовлятися від обряду омовіння ніг, проводити його на окремих зібраннях п'ятидесятників. І, як висновок, вони казали, що багато євангельських християн-баптистів під впливом "більш одухотворених п' ятидесятників теж невдовзі стануть молитися духом і розмовляти іншими мовами" [4.-Ф.1332.-Оп.2.-Спр.2.- Арк.24-25].

Найбільша частина п'ятидесятників знаходилась у Дніпродзержинську (їх очолював Пономарчук), у П' ятихатському районі (очолював Бідаш), Карноватському районі (керівник Шокало), Дніпропетровську (тут "впливових" керівників Християн євангельської віри не було, але велика чисельність п' ятидесятників). Робота по об' єднанню Євангельських християн-баптистів з Християнами євангельської віри почалася з цих основних пунктів.

Дніпродзержинська община спочатку вагалася, але коли Пономарчука призначили замісником Уповноваженого Всесоюзної Ради євангельських християн- баптистів по УРСР, а Міськрада пропонувала общині Християн євангельської віри звільнити приміщення, вийшло так, що цим п' ятидесятникам залишився один шлях - злиття. Так само відбулося і на Криворіжжі.

З П'ятихатською общиною було складніше. Бідаш відмовлявся об'єднуватися на умовах Московської угоди. Тоді рядовим віруючим не дали можливості брати участь в богослужінні і вони пішли на злиття, не слухаючи своїх керівників [5.- Ф.4648.-Оп.2.-Спр.48.-Арк.15-18].

Приймалися общини Християн євангельської віри до Союзу Євангельських християн-баптистів без особливих вимог, але за ними встановлювався контроль. У 1946 р. усього по області до Союзу Євангельських християн-баптистів приєдналося 27 общин і 13 груп п'ятидесятників. Поза об'єднанням залишилось тільки 2 общини (приблизно 130 осіб) - Ново-Пушкарьовська Криничанського району та Кам'яногірська Широківского району [2.-Ф.6463.-Оп.1.-Спр.18.-Арк.17-19]. Основну роботу по проведенню об' єднання провів старший пресвітер Євангельських християн-баптистів по Дніпропетровській області Мельников.

У травні 1946 р. Уповноважений Ради у справах релігійних культів по Дніпропетровській області писав до Києва: "Процес злиття Євангельських християн- баптистів