Але, незважаючи на фактичне злиття ХЄВ з Євангельськими християнами- баптистами, майже всі п'ятидесятники не відмовились від особливостей свого богослужіння. З самого початку об'єднання керівники п'ятидесятників підбивали віруючих до порушення умов угоди про об'єднання за установкою Бідаша: "Об'єднуйтесь, але не підкоряйтесь", і таємно утворили групи противників об'єднання [2.-Ф.6463.-Оп.1.-Спр.18.-Арк.7-19].

Вже у 1947 р. з'являються заяви п'ятидесятників, які були членами общин Євангельських християн-баптистів, на ім'я Уповноваженого Ради у справах релігійних культів по Дніпропетровській області про вихід із цих общин через "грубе порушення Московської угоди з боку Євангельських християн-баптистів" [5.- Ф.4648.-Оп.2.-Спр.43.-Арк.147]. Таких заяв ставало все більше і більше.

За 1947-1949 рр. з общин Євангельських християн-баптистів добровільно вийшло близько 500 п'ятидесятників [2.-Ф.6463.-Оп.1.-Спр.18.-Арк.7-19]. На чолі цього руху виходу з общин Євангельських християн-баптистів були єпископи п'ятидесятників - Бідаш, Шокало, Ільчук та інші, які планували організувати в Дніпродзержинську Український центр керівництва Християнами євангельської віри [2.-Ф.6463.-Оп.1.-Спр.4.-Арк.28]. Бідаш за 1946-1947 рр. фактично став керівником п'ятидесятницького руху не тільки в Україні. Його вплив розповсюдився на Ростов, Воронеж, Курську область РРФСР і на Молдавську АРСР.

У 1948 р. в Дніпродзержинську пройшов нелегальний з'їзд п'ятидесятників (ініціаторами якого виступили керівники П'ятихатської і Дніпродзержинської груп п'ятидесятників). На ньому було вирішено організувати центр п'ятидесятників, незалежний від Союзу з Євангельськими християнами-баптистами, виходити з общин Євангельських християн-баптистів, а також добиватися реєстрації церкви Християн євангельської віри в органах державної влади. Також було затверджено "Догмати Християн євангельської віри", в яких зазначалось, що стосунки з радянськими державними і громадськими організаціями визначені як неможливі [2.- Ф.6463.-Оп.1.-Спр.18.-Арк.7-19].

У тому ж році майже всі керівники п'ятидесятників, які знаходились в Дніпропетровській області і організували нелегальний з'їзд, були заарештовані та посаджені до тюрем на строк від 5 до 15 років.

Після арешту керівників Християн євангельської віри старший пресвітер Євангельських християн-баптистів по Дніпропетровській області Мельников проводив активну роботу по поверненню п' ятидесятників, що вийшли з общин. І вже на початку 1949 р. він повідомив керівництво Євангельських християн-баптистів у Москві, що: "прийшло заспокоєння. Найзатятіші повернулися до общин, коли переконалися в тому, що арештовані "брати" не повернуться, а деяких ярих супротивників виключили з общин. І питання єдності зійшло зі сцени" [2.-Ф.6463.- Оп.1.-Спр.6.-Арк.44-68].

Але вже в 1949-1950 рр. у Дніпропетровську область була переселена значна кількість людей із Західної України, серед них чимало п'ятидесятників. Починався новий етап боротьби з боку Євангельських християн-баптистів за приєднання п' ятидесятників до Союзу Євангельських християн-баптистів.

Джерела та література

Братский вестник. - 1945. - № 1.

Державний архів Дніпропетровської області.

Розенбаум Ю.А. Советское государство и церковь. - М., 1985.

Державний архів Львівської області.

Центральний Державний архів вищих органів державної влади і управління