Н.В. Горло

СТАНОВЛЕННЯ ІДЕЇ ВЕЛИКОГО ДНІПРА ТА ЇЇ МІСЦЕ В РОЗВИТКОВІ ГІДРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ (20-30-ті рр. ХХ ст.)

Ідея Великого Дніпра, або ж ідея комплексного використання водних ресурсів його басейну, має багату передісторію. Становлення ідеї відбувалося поступово, протягом довгого часу, поки всі її складові частини не оформилися в єдину завершену концепцію в 30-х рр. ХХ століття. Ядро ідеї Великого Дніпра склала транспортна проблема, яка сформувалася найпершою. Довгий час Дніпро використовували тільки для потреб судноплавства. Транспортне питання загострювалося існуванням порогів в нижній течії Дніпра, і всі проекти гідротехнічних споруд, які з'являлися в царській Росії, стосувалися в основному покращення судноплавних умов на цій ділянці. З 1796 по 1905 рр. в Міністерство шляхів сполучення було представлено дев'ять таких проектів [1.-С.5]. Проте проведені в кінці ХУШ-ХІХ ст. різнопланові роботи по подоланню транспортної проблеми не дали бажаних результатів. Тим часом енергія вод Дніпра залишалася невикористаною, енергетичної проблеми як такої навіть не існувало. Злам стався на початку ХХ ст., коли Міністерство шляхів сполучення, розглянувши кілька проектів про можливість з'єднання Чорного і Балтійського морів, вказало на необхідність подальшої розробки питань використання Дніпра з тим, що всі попередні проекти "повинні бути переглянуті неодмінно в зв'язку з використанням гідравлічної сили падіння води в порогах, які мають величезне економічне значення" [2.-С.18]. Для розв' язання комплексної транспортно-енергетичної проблеми в період з 1905 по 1917 рр. було запропоновано одинадцять проектів [1.-С.5]. З часом складовою частиною проблеми комплексного використання водних ресурсів Дніпра стало зрошення. Зрозуміло, що потреба в енергетичному освоєнні Дніпра та в зрошенні посушливих земель виникла не в один момент, а формувалася протягом довгих десятиліть. В царській Росії були здійснені спроби реалізації деяких проектів, але напівміри не могли бути ефективними. Причинами цього були загальна економічна слабкість країни, недостатній рівень техніки та, головним чином, відсутність загальнодержавного інтересу. "Сутність монархічного ладу і приватнокапіталістичні інтереси (затоплювалась приватновласницька земля) заважали вирішенню великої, державного значення, проблеми використання Дніпра" [2.-С.21].

В державному масштабі питання комплексного використання водних ресурсів Дніпра почали вирішувати після 1917 р. У державному плані електрифікації Росії, затвердженому VD! Всеросійським з'їздом Рад у грудні 1920 р., були позначені основи комплексного використання водних ресурсів, де, зокрема, важливе місце посідали питання використання водної енергії передусім для потреб гідроенергетики, але водночас наголошувалося на необхідності всебічного застосування гідротехнічних об'єктів з тим, щоб вартість цих споруд могла бути розкладена на ряд взаємопов'язаних галузей, користувачів водних ресурсів (гідроенергетика, судноплавство, зрошення, водокористування тощо). Передбачалося спорудити двадцять теплових і десять гідроенергетичних електростанцій, з них тільки одна гідроелектростанція розміщувалася на Дніпрі - біля м. Олександрівська. З того часу все водогосподарське будівництво в країні здійснювалося за принципами, закладеними в плані електрифікації Росії, бо при такому підході до використання водних ресурсів підвищувалась сумарна економічна ефективність всіх складових частин водогосподарського комплексу.

Першим кроком по використанню водних ресурсів Дніпра стало спорудження Дніпрогес. Дніпровська ГЕС ім. В.І. Леніна була зведена в такому районі, де наявність порогів не могла викликати сумніву відносно першочергового значення цього будівництва, а тому її спорудження могло бути здійснене без розробки схеми комплексного використання Дніпра. Однак потреба в створенні такої схеми була очевидною. Цьому сприяв той факт, що ще в 20-х рр. ХХ століття науковці- гідроенергетики почали створювати схему комплексного використання водних ресурсів Нижнього Дніпра, який тоді обмежували ділянкою від Запоріжжя і до гирла. Систематичним вивченням нижньої течії Дніпра протягом 1921-1926 рр. займалося Управління пошуків Дніпробуду. Метою проектно-пошукових робіт було енергетичне і транспортне використання Дніпра в його нижній течії, а також зрошення південної частини України. У результаті робіт було визнано, що для реалізації всіх заходів по комплексному використанню водних ресурсів Нижнього Дніпра доцільним буде спорудження ще двох гідровузлів на низовій ділянці (крім Дніпрогес) з розташуванням електростанцій: верхньої - біля с. Іллінське, вище Нікополя, і нижньої - біля с. Горностаївка. Вибір двогреблевого варіанту був здійснений з огляду на виключно складні інженерно-геологічні умови створення водосховищ, а також з прагнення уникнути великих затоплень [3.-С.10]. За кілька років варіант двох гідровузлів був відкинутий, гідроенергетики остаточно схилилися до можливості спорудження однієї гідроелектростанції (майбутня Каховська ГЕС).

Одночасно з початком будівництва Дніпрогес було розпочато розробку інших можливих схем використання низової ділянки Дніпра. Проектно-пошукові роботи проводило Бюро Нижнього Дніпра, створене в складі Ленінградського відділу Діпроводу СРСР. На Бюро було покладене завдання по створенню робочої гіпотези Нижнього Дніпра. При вирішенні завдання було зроблено ухил на економічних питаннях проблеми (оцінка ефективності тих чи інших заходів по іригаційному, транспортному, енергетичному освоєнню Дніпра). Над проблемою Нижнього Дніпра також працював Український НДІ соціалістичної реконструкції сільськогосподарського виробництва і сільськогосподарської економіки, що знаходився у Харкові. Науковці інституту розглядали перспективу освоєння Нижнього Дніпра, встановлювали виробничу спеціалізацію регіону Нижнього Придніпров'я, дали основні контури проекту організації сільськогосподарського виробництва в районі зрошення. Науково-дослідні установи координували свою роботу, адже розробляли аспекти однієї проблеми. У 1928 р. Управління пошуків Дніпробуду розробило попередню гіпотезу зрошення Придніпров'я, яку у 1932 р. уточнило і доопрацювало Бюро Нижнього Дніпра. Гіпотеза передбачала механічний підйом води для зрошення Лівобережжя в районі Каховки [4.-Ф.2.-Оп.8.-Спр.3695.-