Великого Дніпра" розглянула Експертна комісія Науково-технічної ради Держплану СРСР. Комісія зробила ряд зауважень і поправок. Було запропоновано при подальшому проектуванні орієнтуватися в основному на гідроенергетичне використання Дніпра з супутнім покращенням транспортних умов. Комісія відзначила, що найважливішою частиною проблеми Дніпра є його енергетичне використання не на Верхньому Дніпрі, а нижче гирла Десни, де зосереджено 85-90% енергоресурсів і де енергія швидше знайде застосування в народному господарстві Придніпров'я, Донбасу і Криворіжжя. Була внесена поправка щодо плану зрошення, бо в перспективі передбачалося зросити на півдні України близько 3 млн. га земель [6.-Ф.1.-Оп.30.-Спр.3098.-Арк.10,11].
У подальшому науково-дослідні установи УРСР і СРСР продовжили окремі дослідження по напрямках народногосподарського використання водних ресурсів Дніпра. Один з напрямків досліджень визначався потребою покращити роботу Дніпровської гідроелектростанції ім. В.І. Леніна. За перші роки експлуатації ГЕС і її водосховища було помічено ряд недоліків в роботі цього гідровузла. В силу природних умов водосховище має не дуже великий об'єм і тому воно не могло зарегулювати стік Дніпра, тобто під час весняної повені водосховище було не в змозі акумулювати в собі великі маси води, через що електростанція перекидала їх через греблю без будь-якої користі. В літній, а особливо в осінньо-зимовий період, потужність і виробіток ГЕС різко скорочувалися. Щоб виправити ситуацію, потрібно було спорудити вище Дніпрогес ще одне або кілька водосховищ для регулювання стоку. Саме тому прагнення покращити роботу Дніпрогес стало одним з домінуючих напрямків проектних робіт. Укргідеп розглядав різні варіанти розміщення гідровузлів на Дніпрі. Було визнано, що економічно вигідним є спорудження кількох гідроелектростанцій і невеликих водосховищ, адже тільки так, як тоді вважали, можна зменшити розміри затоплень. Крім варіанту водосховищ в середній течії Дніпра (Кременчуцьке і Дніпродзержинське), розроблявся ще варіант верхньодніпровських водосховищ, які теж, незважаючи на значну віддаленість від Дніпровської ГЕС, повинні були вплинути на її роботу. Окремі з запланованих водосховищ були дуже великими (Речицьке, Радульське), майже в п'ять разів перевищували за об'ємом Дніпровське водосховище [4.-Ф.2 -Оп.8.-Спр.750.- Арк.137].
Друге коло питань складала проблема організації зрошення. Їй надавали важливого значення, про що свідчить той факт, що Укргідеп у 1935-1936 рр. розробляв одночасно два проекти: за одним уточнював робочу гіпотезу по зрошенню 3 млн. га посушливих земель в нижній течії Дніпра (роботи фінансувалися Народним комісаріатом землеробства СРСР), а за другим - розробляв схематичний проект дослідного зрошення на площі 250 тис. га (за завданням Держплану УРСР) [4.-Ф.2.- Оп.8-Спр.3695.-Арк.220].
Враховуючи зауваження Експертної комісії Науково-технічної ради Держплану СРСР, науковці Укргідепу розробили ще два важливі документи - "Попередню схему реконструкції Дніпра" (1937 р.) і "Схему реконструкції Нижнього Дніпра" (19381940 рр.). В "Попередній схемі реконструкції Дніпра" з'ясовувалося, як впливатимуть регулюючі водосховища на Верхньому Дніпрі і Десні на вибір напору на Кременчуцькому водосховищі і чи можна роботи по Верхньому Дніпру перенести в другу чергу. Було зроблено висновок, що на водосховище Кременчуцької ГЕС малі водосховища Верхнього Дніпра матимуть незначний вплив, а тому першочерговим повинне стати спорудження Кременчуцького гідровузла [9.-С.77]. "Схема реконструкції Нижнього Дніпра" мала за мету відшукати таке водосховище на Нижньому Дніпрі (крім Кременчуцького), яке могло б покращити роботу Дніпрогес, зарегулювати стік і дати високий виробіток власної енергії при відносно малих затопленнях. Цим вимогам відповідало водосховище Дніпродзержинської ГЕС [10.- С.198]. Обидва проекти у 1941 р. були передані в Гідроенергопроект СРСР, але їхній розгляд перервала війна.
Отже, наприкінці 30-х років було визнано важливе народногосподарське значення ідеї Великого Дніпра, а в урядових документах проблема Великого Дніпра була поставлена на один рівень з проблемою Великої Волги. На ХУІІІ з'їзді ВКП(б) (1939 р.) наголошено на необхідності розробити в третій п'ятирічці схему комплексного використання Волги, Дону і Дніпра [7.-С.691]. Складання такої схеми стало питанням часу, адже в наявності був великий доробок вітчизняних гідроенергетиків з питань комплексного використання Дніпра. І хоч до війни конкретного втілення проектів не відбулося, все ж не можна применшувати значення цього періоду, адже ідея Великого Дніпра вже в основних рисах сформувалася, в документах були обґрунтовані переваги розміщення гідроелектростанцій з водосховищами у вигляді каскаду і названо кілька майбутніх гідровузлів.
Джерела та література
Днепровская гидроэлектрическая станция и использование ее энергии. Материалы комиссии по разработке генерального плана потребителей днепровской энергии при президиуме ВСНХ СССР. - М., 1929.
Днепрострой. Рабочий проект гидротехнических сооружений и электротехнического оборудования. - М., 1926. - Т.1.
Лухтанов Ф.В., Чернявский М.М. Каховская гидроэлектростанция. - М.-Л., 1959.
Центральний державний архів вищих органів влади і управління України.
Зузик Д.Т. Проблема Нижнего Днепра. - М.-Л., 1932.
Центральний державний архів громадських об'єднань України.
Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам. - М., 1967. - Т.2.
Дідковський М.М. Проблема Великого Дніпра. - К., 1957.
Левковский С.С. Водные ресурсы Украины. - К., 1979.
Кузьмин И.Н. Днепровский каскад гидроэлектростанций. - К., 1981