Н. І. Пилипенко

ПОКАЗНИКИ СМЕРТНОСТІ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ПРИРОДНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ

Становлення нової парадигми історіописання викликало значну зацікавленість вітчизняних вчених проблемами соціальної історії на мікрорівні. Така ситуація видається цілком природною, адже з'ясування особливостей повсякденних практик попередніх поколінь дозволяє точніше відобразити історичну дійсність. Одне з центральних місць у підтримці життєдіяльності певного соціуму в традиційному суспільстві посідали процеси народжуваності, смертності та приросту населення, які є складовими елементами демографічної поведінки . Переважна більшість жителів України XVIII ст. - селяни, тому актуальним виявляється вивчення особливостей демографічної поведінки саме цієї соціальної групи. Зміни чисельності сільської громади залежали, насамперед, від народжуваності та смертності. Останній показник, у свою чергу, був визначальним, адже у доіндустріальний період народжуваність характеризувалася стабільно високим рівнем.

Спробуємо розглянути його на прикладі села Лук'янівка Березанської сотні Переяславського полку. Оскільки найповніші дані про смертність відображені у метричних книгах, то основним джерелом для нашого дослідження і буде метрика даного села за 1761-1791 рр., яка зберігається у Державному архіві Полтавської області [1].

Загалом, у Російській імперії поточна реєстрація церквою народжень, смертей та шлюбів була започаткована указом Петра I від 14 квітня 1702 р. „Про подання до Патріаршого Духовного приказу приходськими священиками удільних відомостей про народжених та померлих" [2, с. 192]. У синодальному указі 1722 р. наголошувалося на обов' язковому веденні православним духовенством трьох поіменних видів метричних записів [3]. А через два роки по тому були встановлені офіційні форми цих книг. На практиці, однак, священики ще досить тривалий час вели метрики з порушенням запроваджених норм. Щоб виправити цю ситуацію, 10 лютого 1782 р. Сенат опублікував указ про подання йому щорічно з усіх губернських правлінь відомостей про тих хто народився, помер і одружився. Саме у цей час церковний облік природного руху населення набув стандартного характеру, став більш точним.

Використання даного джерела у нашому дослідженні є цілком закономірним. Зазвичай метрики охоплювали тривалі періоди часу без пропусків чи з незначними пропусками, тому вони є досить репрезентативними для вивчення історії народонаселення. За їхньою допомогою можна встановити динаміку смертності по роках, її залежність від сезону, співвідношення померлих різної статі та віку тощо. До того ж метрики дозволяють більш повно проаналізувати майже увесь спектр проблем демографічної поведінки населення.

Слід зауважити, що матеріали метричних книг стали основою при вивченні станово-генеалогічної структури та особливостей життя і побуту населення окремих сіл у дослідженнях таких українських науковців, як О. Піддубняк та І. Ситий [4]. Інформативні можливості даного виду джерела у своїх роботах з'ясовували російські вчені: Б. Миронов [5] та О. Твердюкова [3]. Білоруський історик В. Носевич [6] залучав дані метрик при дослідженні демографічної поведінки білоруських селян у XVIII - XIX ст. Однак, як бачимо, проблеми природного руху населення Гетьманщини залишаються поза увагою вчених.

Аналіз метричної книги села Лук'янівка дозволяє не лише детально з'ясувати специфіку змін даного показника у обраній мікрогрупі з 1761 до 1791 р. та вплив на нього смертності, але й розкрити інформативні можливості цього виду джерела. За своєю структурою ця метрична книга має стандартний вигляд і складається з трьох частин, які відповідно містять інформацію про народження, укладання шлюбу та смертність. З огляду на об'єкт даного дослідження, нас цікавить саме остання частина. Записи про померлих у ній велися у формі таблиці, розділеній на такі графи:

порядковий номер;

дата смерті;

ім'я, прізвище померлого та його батька, з якого села походив. Якщо батька не було, вказувалися ім'я та прізвище матері. Наприклад: „Преставись младенецъ Іоан житела Лукъяновского козака Нікіфора Сергіенкового пасинка" Цитати подані мовою оригіналу, зі збереженням орфографії другої половини XVIII ст. [1, арк. 91], чи то: „Преставися девиця Марфа у козачки жителки Лукъяновки Параскевії Боровички" [1, арк. 92]. Якщо помирала одружена жінка, обов'язково позначалося як звали її чоловіка, а у неодруженої старої жінки лише її ім'я та прізвище. Зокрема: „Преставись житела Лукъяновского посполітого человека Івана Барди жена Улянка" та „Посполітая жителка Лукъяновская Евфимія Гудимиха преставися" [1, арк. 78зв.].

вік покійника.

У більшості метричних книг були також графи, в яких фіксувалися причини смерті покійника та місце його поховання, однак священики не завжди їх заповнювали, а у досліджуваній метриці вони взагалі відсутні. Кожен рік закривався підбиттям підсумків по числу померлих чоловічої та жіночої статі, загальному числу мерців за рік: „Въ семъ прописанномъ 1761-м году померли мужска пола 6, женска 3, обоего 9" [1, арк. 74].

На основі аналізу даних цієї метричної книги спробуємо дати відповіді на такі питання:

Скільки осіб і якої статі померло з 1761 по 1791 р. у цій мікрогрупі?

Як змінювалася динаміка смертності по роках?

Яка сезонність змін показників смертності характерна для даної спільноти?

Який взаємозв'язок простежувався між числом померлих, з одного боку, та віком і статтю, з іншого?

Яким був рівень природного приросту населення села Лук'янівка за визначений період?

Розпочинаючи аналіз окресленого кола проблем, насамперед доцільно з'ясувати: якою мірою дані

по смертності, що містяться у метричній книзі, відповідали реальному стану речей у досліджуваному приході. Тут, на нашу думку, слушно навести зауваження Б. Миронова про те, що священики не досить ретельно реєстрували жінок