та немовлят, які не досягли 1 року, а їхня частка подекуди сягала до 40% усіх померлих за рік [5, с. 158]. Мертвонароджені та малюки, які померли до хрестин, теж не фіксувалися. Цей факт потрібно обов'язково враховувати при дослідженні дитячої смертності. У всьому іншому метрика відображає більш-менш об'єктивну картину.
З'ясувати загальну статистику смертності села Лук'янівка нам допоможе таблиця (див. табл. 1), у якій по місяцях ми розташували дані метрики про число померлих чоловіків - 327 осіб та жінок - 330 осіб. Як бачимо, різниця між ними є незначною, з певною перевагою жіночої смертності. Це видається нам не зовсім типовим, адже як стверджують сучасні дослідники, зокрема І. Ситий, у Х'УШ ст. смертність серед чоловіків, як і зараз, була вищою, ніж серед жінок [4, с. 54]. Річ у тім, що організм та психіка чоловіка більш чутливі до різних хвороб та життєвих негараздів. Усього з 1761 до 1791 р. у с. Лук'янівка померло 657 осіб. Відповідно, середньорічний показник смертності становив 21 особу. Усі померлі належали до числа жителів даного села, за винятком одного, який там перебував тимчасово: „Переходящій Воронежской губернії рекрут Нікіта Маслов преставісь. 22 летъ" [1, арк. 79].
Незважаючи на те, що дана метрика не містить інформації про причини смертності населення, поодинокий факт насильницької смерті не залишився поза увагою священика. Він, зокрема, записав: „Лукъяновского посполитого человека Трохима Чичуя син Максим убитий москалями переходящими. 26 летъ" [1, арк. 78зв.]. Як бачимо, даний злочин здійснений не одним з місцевих жителів, а солдатами,
які перебуваючи на службі, знаходилися у цьому селі. Що саме призвело до цієї трагедії у метриці, на жаль, не відзначено. Однак, важливим є те, що це єдиний випадок зафіксованої насильницької смерті. Ймовірно місцеві жителі вирішували суперечки більш дипломатичними методами.
Сумарний розподіл смертей по місяцях також дає можливість простежити сезонність смертності. З таблиці бачимо, що вона має два основні максимуми: перший, найбільший, припадає на зимові місяці та початок весни (березень), а другий, дещо менший, - на кінець літа (серпень). Таку ж ситуацію у своєму дослідженні відмічав і білоруський вчений В. Носевич, який також визначив ще й сезонний мінімум у показниках смертності. За результатами його розрахунків він припадає на вересень - жовтень, частково включаючи і листопад [6, с. 143].
Зауважимо, що одним з чинників, який впливав на зимовий пік смертності, були морози, від яких найбільше потерпали малі діти до 10 років. Саме вони становили найбільшу частку померлих у цей період року. Початок весни відзначався значним скороченням продовольчих запасів, коли залишки старого врожаю вже закінчувалися, а нового ще не було. Прогодувати усіх членів сім'ї господареві інколи було дуже складно. Ще одним надзвичайно важливим чинником, який впливав на підвищення рівня смертності, були різноманітні хвороби. Зокрема, у холодну пору року переважали застудні захворювання, а на кінець літа - загострювались кишково-шлункові.
Загальну динаміку смертності по роках досить образно відображає побудована нами діаграма (див. рис. 1). Як бачимо, до 1783 р. спостерігалися більш-менш стабільні коливання кількості померлих. Найбільшим спадом смертності відзначилися 1761, 1765 та 1776 рр. Свого ж апогею графік смертності досягає на рівні 1785 (44 особи) та 1787 (43 особи) років.
Статистика засвідчує, що коливання смертності по роках, так як і коливання народжуваності, безпосередньо було зумовлене не лише ендогенними, а й екзогенними чинниками, що досить детально у своїй роботі дослідив Ю. Волошин [7, с. 142-145]. Значною мірою у XVIII ст. показники смертності залежали від рівня врожайності. У голодну пору неврожайних років вони істотно збільшувалися. Якщо суттєвих причин високої смертності у 1785 р. виявити не вдалося, то 1787 р. відзначився як найбільш голодний рік для даного регіону. Як зауважує Е. Острась, зима 1786-1787 рр. була дуже суворою. Тривалий час після відлиги стояли сильні морози, які знищили майже всі посіви озимих культур. Тому селяни не зібрали під час жнив навіть того, що посіяли [8, с. 34]. Як наслідок, зростання цін на хліб у 6 разів у порівнянні з попереднім роком [8, с. 55]. Й без того критичну ситуацію ще більше загострив падіж тварин. Влітку 1786 р. в регіоні спалахнула епізоотія*** рогатої худоби, яка закінчилася лише наприкінці року. А 1787 р. характеризувався новою епідемією серед коней та овець [8, с. 12].
Точніше уявити динаміку смертності нам допоможе розподіл померлих за статтю та віковими групами (див. табл. 2). Однак, необхідно наголосити на тому, що вік чоловіків у метриці реєструвався доволі ретельно, а у померлих жінок він не фіксувався майже ніколи. Зокрема, із 327 чоловіків вік пропущено лише у трьох, натомість із 330 жінок вік позначений лише у двох: „У священика Лукъяновского Кирила Чемеліовского жінка Агафія. Андреева дочь. 40 летъ." [1, арк. 81зв.] та „Лукъяновского дяка Стефана Гукова младеница Євдокія. 20 летъ." [1, арк. 92]. Ймовірно, наближеність останніх до священика стала причиною того, що у метриці було вказано їхній вік.
Порівнявши дані про народжених та померлих, ми змогли встановити вік на момент смерті лише частини дівчаток від 1 до 20 років. Однак для більшості жінок - 70,3 % - він залишається не з'