Досліджуючи рівень смертності за віковими групами, з упевненістю можна стверджувати, що найвищий він був серед дітей від 1 до 5 років. Вони становили 76,21 % від усієї кількості мерців, з них 49,54 % хлопчиків та 26,67 % дівчаток. Серед чинників, які в аграрному суспільстві визначали високу дитячу смертність, дослідники виділяють такі:

по-перше, як відомо, організм дитини, особливо на перших роках життя, більше схильний до різних інфекційних захворювань, ніж організм дорослої людини [3];

по-друге, досить часто умови життя (побуту) не відповідали необхідним санітарним нормам виховання дитини [3];

по-третє, низький матеріальний статок сім'ї [5, с. 193];

по-четверте, висока народжуваність обумовлювала поганий рівень догляду за дитиною, чи взагалі його відсутність [5, с. 199].

Відтак, великий показник дитячої смертності - це не лише важлива характеристика демографічної поведінки населення, а й відповідна ознака рівня розвитку суспільства взагалі. Середній же вік, зокрема, померлих чоловіків сягає 20 років. Довгожителем виявився козак Федір Дузь, якому на момент смерті, згідно з джерелом, вже виповнився 91 рік [1, арк. 77зв.].

* Епізоотія - широке розповсюдження інфекційної хвороби тварин, яке значно перевищує рівень звичайного захворювання на даній території.

Досліджуючи співвідношення показників смертності та народжуваності, ми маємо можливість з'ясувати рівень природного приросту населення. За період з 1761 по 1791 р. у даному селі народилося 842 особи, а померло - 657. Отже, загальний показник природного приросту населення становив 185 чоловік. У середньому на рік мікрогрупа збільшувалась на 6 чоловік. Від'ємний приріст, коли число померлих перевищувало число народжених, спостерігався у 1769, 1771, 1785, 1787-1789, 1791 рр. Це були неврожайні роки, що спричинили голод на більшій частині території Лівобережної України. Підсумовуючи, зауважимо:

по-перше, досліджена метрична книга села Лук'янівка Березанської сотні Переяславського полку дала можливість з'ясувати загальний рівень смертності. Усього за 1761-1791 рр. дана мікрогрупа втратила 657 осіб, що у середньому дорівнювало 21-22 чоловікам на рік. Для села це доволі високий показник;

по-друге, підрахунки засвідчили постійне коливання показників смертності як по роках, так і по сезонах. За 31 рік в селі відбулися дві великі кризи у 1785 та 1787 рр. Піки сезонної смертності припадали на зиму та початок весни, а також на кінець літа. Отже, для даного регіону у другій половині XVIII ст. характерним залишається традиційний тип смертності, який визначається великими підйомами внаслідок голоду, пошесті тощо, та перевагою серед причин смертності екзогенних чинників над ендогенними;

по-третє, не зважаючи на доволі високий рівень смертності, природний приріст населення за досліджуваний період у середньому дорівнював 6 особам на рік, що сприяло постійному поновленню генерації. У перспективі, для отримання більш повної картини про зміни у чисельності населення необхідно детальніше дослідити показники народжуваності.

Джерела та література

Державний архів Полтавської області. - Ф. 706. - Оп. 4. - Спр. 5.

Полное собрание законовъ Россійской имперіи, повелъыемъ государя императора Николая Павловича составленное. Собраніе Первое. Съ 1649 по 12 Декабря 1825 года. - Т. IV (1700-1712). - Печатано в Типографіи ІІ Отд-вленія Собственной Его Императорскаго Величества Канцеляріи, 1830.

Твердюкова Е.Д. Опыт исследования истории народонаселения Карелии конца XVIII - начала XX вв. по материалам метрических книг [WWW document]. URL http://www.ab.ru/-kleo/aik/

Ситий І. Метрична книга с. Редьківки як джерело з історії людності Чернігівського Подніпров'я XVIII ст. - Чернігів, 2004.

Миронов Б. Н. Социальная история России периода империи (XVIII - начала XX в.): В 2 т. - СПб., 1999. - Т. 1.

Носевич В. Л. Традиционная белорусская деревня в европейской перспективе. - Минск, 2004.

Волошин Ю. В. Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у XVIII ст. (історико- демографічний аспект). - Полтава, 2005.

Острась Е. С. Врожайність зернових культур, хлібні ціни та забезпечення населення хлібом в Лівобережній Україні в другій половині XVIII ст. - Донецьк, 2003