щирий прихильник українського слова [7.-1897.-20 февраля]. Преса повідомляє про величезний успіх одноактової п'єси за мотивами українського фольклору "Барабан не свій брат" і вистави "Кум Мірошник", які відбулися у 1899 р. Активну участь у виставах брали нижчі чини. Збереглись імена головних виконавців, рядових солдатів - Бодня, Суханов, Малахов, Щедрін, Петьковський [7.-1899.- 10 июня]. Кореспондент відзначає природність гри любителів, злагодженість їхніх дій, вищий художній рівень виконання порівняно з попередніми ролями. Солдатський самодіяльний гурток виник у другій половині XIX ст. і в Бахчисарайському резервному батальйоні. Цей колектив був менш відомий, ніж попередній, але і він виступав досить успішно і ставив українські п'єси [7.-1898.-27 ноября].
Активною була творча діяльність популярного у Сімферополі в кінці XIX ст. любительського театрального гуртка. У грудні 1898 р. цей колектив вдало поставив благодійну виставу "Вечорниці" [7.-1898.-18 декабря]. У кінці грудня цього ж року сімферопольська публіка побачила "Києвський ярморок" і "Бувальщину" [7.-1898.-29 декабря]. Під керівництвом режисера Котова на початку січня 1899 р. аматори блискуче поставили "Наталку Полтавку". Рівень аматорської гри любителів був досить високим, що було рідкістю для самодіяльного гуртка [7.-1899.-20 января]. Із тогочасної преси дізнаємось, що небайдужими до сценічного мистецтва виявилися і гімназисти. Сімферопольські учні під час канікул організовували вистави, серед яких були і українські [7.-1898.-25 декабря]. Це заняття збільшувало їх інтерес до літератури, підвищувало духовні і людські якості.
У кінці XIX ст. у Севастополі виник і користувався величезною симпатією у глядачів самодіяльний сценічний гурток ремісників, керівником якого був місцевий діяч Палліс. У репертуарі цього колективу теж було багато українських драм.
Величезний вплив на аматорську сценічну творчість Криму здійснили українські професійні трупи, які часто відвідували півострів. Першим із професійних артистів тут побував М. Кропивницький у зимовому сезоні 1876-1877 рр. у складі російського театрального колективу. Як повідомляє місцева преса, у квітні і травні 1885 р. у Сімферополі виступала малоросійська трупа М. Старицького. Коли артисти виконували російські п'єси, зборів не було, але коли публіка довідувалася про українські вистави, швидко розкуповували квитки. Так було з постановкою "Наталки Полтавки" І. Котляревського. Цей факт красномовно свідчить про те, що в Криму українські вистави мали свого глядача, який щиро любив національне мистецтво. Період виступів трупи М. Старицького у Сімферополі кореспондент назвав "періодом естетичних задоволень" [5.- 1885.-7 апреля]. Кілька вистав цей колектив дав у Севастополі у травні, а у червні - в Ялті [5.-1885.-17 мая].
Українські професійні трупи в Криму зіштовхувалися з багатьма об'єктивними труднощами. Тут були поширені переважно низькопробні опереткові твори, місцеві автори були схильні до натуралістичної, вульгарно-шаржованої гри. Про це з тривогою писала тодішня преса. Переглядаючи репертуар кримських театрів з 1876 до 1886 рр., один із місцевих театрознавців зауважував: "Последнее десятилетие - грустная эпоха в истории театра. Сцена не дает больше пищи ни уму, ни сердцу, а действует только на чувства народа" [5.-1886.-2 ноября]. Українські глядачі до виступу українських професійних труп рідко коли бачили справжніх митців сцени, і тому їхні смаки не були вишуканими. Тутешнє населення, зокрема в містах, не знало української мови. Усвідомлюючи відповідальність за долю українського театру, вболіваючи за переслідуване царським урядом українське слово, керівники всіх професійних труп відповідально готувались кожного разу до гастролей.
У квітні-травні 1886 р. трупа М. Старицького знову побувала в Криму Про це залишилось багато повідомлень у пресі. У Сімферополі були показані "Наталка Полтавка", "Сватання на Гончарівці", "Назар Стодоля". Кореспондент свідчить, що найбільш вдало колектив виступив у Севастополі, де публіка просто обожнювала режисера і його акторів. Велику допомогу в організації вистав надавав Л. Розумний. Восени цього ж року трупа М. Старицького знову виступала у Севастополі. В її складі був М. Кропивницький. Місцева преса схвально відгукувалась на вистави. Особлива увага приділялася М. Кропивницькому як провідному і найдосвідченішому актору. Газета "Севастопольский листок" писала: "Кропивницкий владеет артистическим даром найвысшего уровня" [5.-1886.-10 сентября]. Особливо сподобався він глядачам і критикам у ролі Шпоньки в комедії М. Старицького "Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка". Рецензент зазначив: "М. Кропивницкий - мастер своего дела и великий актер. Театр до того был переполнен, что возникла необходимость в приставных стульях" [5.-1886.-10 сентября].
У жовтні 1889 р. М. Кропивницький виступав у Криму, але вже зі своєю власною трупою, до якої входило багато відомих українських артистів. До цих гастролей М. Кропивницький готувався ретельно й наполегливо. Виступи були тріумфальними. Вистави його колективу настільки зворушили й захопили глядачів, що вони нагороджували виконавців не лише аплодисментами, а й цінними подарунками, рецензенти ж, ніби змагаючись між собою, добирали найгучніші епітети для оцінки їхньої гри.
У січні 1890 р. на гастролях у Сімферополі перебувала трупа М. Старицького. Із преси довідуємось, що місцева публіка з захопленням відвідувала її вистави. Потім колектив було запрошено до Севастополя інспектором міського театру Л. Розумним. Театральні критики не лише відзначають талановитість акторів, але й критично висловлюються щодо українського репертуару, підкреслюючи однобокість сюжетної фабули багатьох п'єс, жанрову обмеженість драматургії, навіть примітивність деяких творів [6.-1890.-12 апреля]. Український драматичний театр насправді переживав у цей час репертуарну кризу: не вистачало сучасної, багатожанрової, глибокої літератури. Ці недоліки блискуче компенсувала сценічна обдарованість