Самодіяльний театральний рух у Криму в другій половині XIX ст. був популярним і активним. Тогочасна преса свідчить, що любительські гуртки існували у багатьох містах півострова: Сімферополі, Ялті, Севастополі, Феодосії, Армянську, Алушті. Вони були поширені серед різних верств населення: інтелігенції, військових, робітників. Процеси індустріалізації та урбанізації у державі розширювали соціальну базу учасників самодіяльних колективів за рахунок залучення до творчої діяльності широких мас робітників. Важливе місце в репертуарі аматорських гуртків Криму займала українська драматургія. Місцева багатонаціональна публіка любила і з захопленням відвідувала українські вистави, пізнавала через них життя і долю українського народу. Таємниця надзвичайної популярності українських постановок у Криму полягала у тому, що, по-перше, серед публіки і аматорів було багато українців за походженням, які були не байдужі до національного мистецтва; по-друге, представники інших національних меншин півострова, як і українці, теж страждали від національно-культурних утисків і тому співчували українцям і з пошаною, цікавістю ставились до їх мистецтва; по-третє, прогресивна частина російської публіки, керуючись демократичними поглядами, співчувала долі українців і прихильно відносилась до українських вистав. Усіх глядачів вражала і зачаровувала талановитість, обдарованість багатьох професійних виконавців і любителів. У театральному житті відбувався важливий і складний процес співіснування, взаємозбагачення української, російської, кримськотатарської та інших культур етнічних груп Криму.

Бажаними гостями у Криму були відомі українські професійні трупи М. Старицького, М. Кропивницького, П. Саксаганського, М. Садовського та інших, які тут виступали неодноразово, і завжди їх гастролі були тріумфальними. Професійні виконавці відіграли величезну роль у пропаганді українського слова і театрального мистецтва серед кримчан. Крім цього вони здійснили величезний вплив на місцеві аматорські гуртки: збагатили творчими методами, ознайомили їх з кращими творами українських драматургів, продемонстрували блискучі зразки їх сценічного втілення. Самодіяльні колективи запозичували творчі методи корифеїв, удосконалювали свою драматичну діяльність. Зв' язки між професійними трупами і самодіяльними колективами були тісними і безпосередніми.

Здійснювались вони у різних формах: зустрічі і обговорення актуальних театральних питань, спільні постановки українських вистав, виступи в концертних відділеннях родинно- танцювальних вечорів.

Кримські аматорські театральні колективи протидіяли русифікації. В умовах українського національного відродження вони були носієм української ідеї у багатонаціональному Криму, виконували етнозахисну, соціоконсолідуючу, націотворчу функцію. Самодіяльний сценічний рух півострова був складовою частиною українського національно-культурного процесу.

Джерела та література

Українська культура // Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. - К., 1993.

Киричок Г. М. Кропивницький і театральне мистецтво Криму // Слово і час. - 1994. - 3 січня.

Неяченко И. Украинская песня - это история народа // Крымская газета. - 2001. - 8 ноября.

Горский В. Из истории Севастопольского театра // Слава Севастополя. - 1957. - 13 января.

Севастопольский листок, газета (м. Севастополь).

Крымский вестник, газета (м. Сімферополь)

Салгир, газета (м. Сімферополь).

Крымский курьер, газета (м. Сімферополь).

Русская ривьера, газета (м. Ялта)