Певну роль відігравала й принципова неможливість точної ідентифікації через заплутаність етнічного коріння особи. Так, статистики наводили приклади, коли опитувані відмовлялися визначити свою національність, оскільки "походячи від предків румунів або сербів та, маючи прізвище, що видає це походження, вони говорять російською, з робітниками інколи й українською, але ні малорусами, ні великорусами себе назвати ніяк не можуть" [7, с.96]. На цій підставі статистики стверджували про формування специфічних рис, притаманних виключно "новоросійському населенню". Однак при цьому охарактеризувати їх земці не могли через відсутність спеціальних етнографічних досліджень [6, с.96].

Причиною неточностей у визначенні національної приналежності також був своєрідний комплекс етнічної меншовартості - бажання мешканців показати себе належними до титульної нації. Особливо це стосувалося представників привілейованих соціальних груп, які, керуючись прагматичними міркуваннями, здебільшого відносили себе до росіян. Так, дехто з землевласників називали себе руськими на тій підставі, що "всі, хто живуть у Росії, - росіяни" [7, с.96]. Це явище адміністративні статистики пізніше охарактеризували як "ідейне ухилення від своєї національності" [18, с.15]. Враховуючи поширеність подібних настроїв, земські статистики навіть розмірковували над необхідністю виділення окремої категорії "просто руських" [7, с.96].

На точність інформації стосовно чисельності етнічних груп впливало ухилення деяких категорій населення від перепису. Зокрема, досліджуючи національний склад Олександрійського повіту, земці відзначали неминучі помилки у визначенні кількості євреїв, пов' язуючи це з намаганням останніх всіма засобами уникнути реєстрації не лише у селах (адже можливість мешкання у сільській місцевості для євреїв була обмеженою), ай у містах [8, с.95]. Отже, розглядаючи етнічну структуру населення Херсонської губернії у 1880-х рр., необхідно враховувати умовність національної приналежності певної частини місцевих мешканців.

На основі відомостей "Матеріалів" можна зробити спробу реконструювати етнічну картину в повітах Херсонської губернії. При цьому слід враховувати, що більш-менш достовірною є інформація стосовно тих повітів, де були проведені подвірні описи, - Ананіївського, Єлисаветградського та Олександрійського. Відомості щодо решти повітів є недостатньо повними та точними. Інформація по Тираспольському повіту є обмеженою, оскільки, по-перше, визначення чисельності національних груп не входило до програми обстеження, по-друге, статистики визначили кількість лише німців та євреї, що становили окремі станові групи і завдяки цьому підлягали обрахунку з боку земських статистиків. До того ж, навіть ці відомості стосуються лише сільського населення [9, с.74]. Відомості по Херсонському повіту не містять даних щодо етнічної ситуації в містах - Херсоні, Миколаєві, Бериславі [11, с.94]. Крім того, через відсутність подвірного опису повіту чисельність етнічних груп вираховувалася на основі відомостей про кількість дворів, заселених представниками певної національності, та середнього показника кількості мешканців двору [11, с.95]. По Одеському повіту статистичні дані взагалі відсутні, оскільки під час проведення тут статистичних робіт до програми обстеження не входило визначення чисельності етнічних груп населення, а вивчення розподілу населення за національностями обмежувалося встановленням кількості поселень, населених представниками однієї нації (великорусами, малорусами, німцями, болгарами), двох, трьох, чотирьох та більше (при цьому зазначалися комбінації різних етнічних груп) [6, с. 29].

Земські описи підтвердили традиційну характеристику Херсонської губернії як поліетнічного регіону, при цьому домінуючою групою в усіх повітах, за висновками земських статистиків, були малоруси [7, с.95-96], [8, с.93], [10, с.103]. Основними етнічними групами Херсонської губернії також були росіяни (великоруси), євреї, молдавани, німці. Серед населення також зустрічалися білоруси, поляки, болгари, греки, вірмени, татари, цигани, серби, шведи, французи, англійці, чехи, італійці тощо. Взаємодія традицій зазначених народів сприяла формуванню специфічного етнокультурного середовища на Півдні України.

Розглянути етнічний склад Херсонської губернії можна через показники часток кожної національностей відносно загальної чисельності населення повіту (див. табл. 1).

На основі відомостей "Матеріалів" можна зробити висновок про очевидне переважання в 1880-х рр. українців як серед всього населення Херсонської губернії, так і серед населення окремих повітів. Представники української, руської та єврейської національностей відносно рівномірно розподілялись по Херсонській губернії, молдавани та німці - нерівномірно, адже їх частка практично неістотна в деяких повітах (молдаван - у Херсонському, німців - в Олександрійському).

Увагу земських статистиків також привертав розподіл національних груп всередині станово- економічних груп (див. табл. 2). При цьому слід зазначити, що земські статистики часто змішували етнічні та соціальні показники. Зокрема, вони виділяли в окремі станово-економічні групи німців та євреїв, мотивуючи це особливим способом господарювання, притаманним цим національним меншинам [6, с.99], [8, с.96], [9, с.71-72], [10, с.100], [11, с.94].

На основі відомостей подвірних переписів трьох повітів, можна зробити наступні висновки:

малоруси домінували майже в усіх станових групах;

суттєва частка великорусів була серед дворян, міщан, купців та почесних громадян (серед останніх в Олександрійському повіті росіяни навіть домінували), в Ананіївському повіті - ще й поміж групи колишніх військових поселенців та відставних солдатів, в Олександрійському - також серед робітників;

більшість поляків мали дворянський статус;

значна кількість молдаван належала