Протягом 1955-1956 рр. общини "чистих баптистів" з'являються у Запорізькій [8, с. 3-11], Дніпропетровській областях [8, с. 25-34] та Криму [9, с. 98].

У 1956 р. в Запорізькій області була спроба з боку "чистих баптистів" офіційно зареєструватися. З релігійної общини євангельських християн-баптистів с. Володимирівка Ново-Миколаївського району (нараховувалось 36 віруючих) вийшло 27 осіб на чолі з пресвітером Кляцкім Савою Андрійовичем (наближений до Я. Литвиненка). Ця група подала заяву на ім'я вповноваженого у справах з релігійних культів при Запорізькому облвиконкомі П. Кірюті, із проханням зареєструвати їхню релігійну общину так званих "християн-баптистів". Але їм було відмовлено [10, с. 75], тобто спроба офіційно зареєструватися в Україні у "чистих баптистів" провалилась.

Общини "чистих баптистів", які з'являлись у другій половині 1950-х рр. у різних областях України, практично не мали між собою зв'язку. М. Зюбанов намагався об'єднати всі общини в єдиний центр. Але у 1959 р. сам М. Зюганов неочікувано для всіх "чистих баптистів" перейшов до офіційного

Союзу євангельських християн-баптистів і був призначений пресвітером Вінницької общини євангельських християн-баптистів [11, с. 36-39]. Причини цього невідомі.

Після цієї події були спроби з боку інших "чистих баптистів" продовжити діяльність М. Зюбанова з об'єднання. Так, у 1959 р. пресвітер церкви євангельських християн-баптистів у м. Макіївці А.Ф. Зернов оголосив себе обласним пресвітером "чистих баптистів" [12, с. 19].

Влітку 1959 р. в Україні з'явився проповідник з м. Майкоп (Російська федерація) Калайда Іван Семенович, який намагався об'єднати українські релігійні громади "чистих баптистів" навколо общини в м. Майкопі [13, с. 85-86]. Але всі ці дії ні до чого не призвели.

На цей час найбільш активно "чисті баптисти" діяли у східних та південних областях України:

Харківська область: було декілька груп. Найбільша знаходилась у передмісті Харкова Основі (

близько 70 осіб) на чолі з В. Болховітіним. Також була одна група у м. Краснограді, дві групи у м. Конраді.

Одеська область: була велика група в м. Одесі (в основному молодь), яка підтримувала зв'язок із

Харківською групою;

Сталінська область: общини "чистих баптистів" були у м. Сталіно, м. Ясинувата, м. Макіївка,

м. Рученково, м. Єнакієве, м. Нижньо-Горлівка, м. Краматорськ, с. Григоріївка Авдієвського району, м. Чапаєва (близько 150 осіб);

Запорізька область: невелика група у м. Запоріжжі та численна община у с. Володимирівка Ново-

Миколаївського району;

Кримська область: общини у м. Сімферополі та у м. Саки.

Також були невеликі групи "чистих баптистів" у Вінницькій, Ровенській та Хмельницькій областях. Найактивніше діяли "чисті баптисти" у містах Хмельницький та Шепетівка (Хмельницька область) [14, с. 23-26]. Усього віруючих цього напрямку нараховувалось близько 2-2,5 тисяч.

Після відходу М. Зюбанова від "чистих баптистів" їхня діяльність майже припинилася. Багато віруючих повернулися до зареєстрованих общин.

Але з початку 1960 р. діяльність "чистих баптистів" поновилася. Причиною цього був грудневий Пленум Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів 1959 р. На цьому Пленумі під тиском влади та силових структур було прийнято нове "Положення про Союз євангельських християн- баптистів у СРСР" та "Інструктивний лист старшим пресвітерам Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів", які, фактично, були спрямовані на розкол церкви євангельських християн- баптистів.

Багато віруючих виступили проти прийняття цих двох документів. Найбільше незадоволення викликали наступні положення:

Склад Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів залишається постійним, проведення з' їздів представників помісних церков не передбачалось.

Старші пресвітери наглядають за поведінкою на зібраннях общин, але участі у богослужіннях не беруть.

Хрещення молодих віруючих (віком від 18 до 30 років) максимально обмежується.

До проповіді на зібраннях допускались тільки пресвітер, члени виконкому.

Заборона хорових виступів у супроводі оркестру, заборона закликів до покаяння.

Найбільш активно "чисті баптисти" почали діяти в Сталінській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Вони використовували незадоволення серед пересічних віруючих та агітували їх збиратися явочним порядком [15, с. 110-116].

У цей час з'являється так звана "Ініціативна група" на чолі з О. Прокоф'євим та Г. Крючковим, яка виступала за скасування нового "Положення" та "Інструктивного листа". У 1961-1962 рр. в Україні "Ініціативна група" найактивніше діяла в Донецькій, Харківській, Луганській та Дніпропетровській областях. Тобто на тій території, де протягом десяти років діяли "чисті баптисти". І, фактично, всі "чисті баптисти" перейшли на бік О. Прокоф'єва та Г. Крючкова.

Аналіз розвитку руху "чистих баптистів" в Україні у 1950-ті - на початку 1960-х рр. дає можливість зробити такі висновки:

Течія "чистих баптистів" з'явилася в середині 1950-х рр. як протидія об'єднаній церкві євангельських християн та баптистів. Засновниками цієї течії виступали баптисти, які у 1953 р. вийшли з концтаборів. Основна мета "чистих баптистів": відновити Союз баптистів (який діяв у СРСР до кінця 1930-х рр.) та проводити богослужіння без контролю з боку державних органів влади.

З початку 1960-х рр., коли з'явилася так звана "Ініціативна група" і в середовищі Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів почався розкол, "чисті баптисти" організаційно злилися з віруючими, які протестували проти нових положень і виходили зі складу Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів.

Фактично, "чисті баптисти" в Україні підготували підґрунтя, на якому в 1960-х роках активно продовжувала діяти Рада Церков євангельських християн-баптистів (церква, яка виступила проти діяльності Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів).

Дана тема потребує подальшого дослідження з використанням архівів Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів та архіву СБУ.

Джерела та література

Клибанов А.И. Религиозное сектантство: современность. - М., 1969.

Митрохин Л.Н. Баптизм: