Про роботу з іноземцями постійно писала радянська преса, зокрема офіціозна газета «За индустриализацию». Крім того, Й.А. Маєвський міг отримати інформацію, листуючись зі своїми друзями і близькими за кордоном. До такої думки нас схиляють рядки згаданого вище листа Й.А. Маєвського на адресу Комісії ВЦВК, у якому він підкреслював свій постійний інтерес до всіх подій, що відбувалися в Америці та Європі. Про Україну він мав предметне уявлення, винесене з тривалого особистого перебування в центрі, на сході й на півдні республіки.

Друга обставина - високий рівень ділового спілкування, що відповідав роботі Й. Маєвського на «міністерському рівні» - спочатку в Народному комісаріаті праці УСРР, а потім - у птахотрестах СРСР і РСФРР. Не виключено, що саме там, завдяки виробничим контактам, він знайшов цю привабливу для себе пропозицію.

Третя, і, можливо, не остання обставина - його висока кваліфікація перекладача та редактора, набута ще в часи дожовтневої Росії.

Невідомо, що саме планував Й.А. Маєвський щодо влаштування свого подальшого життя у зв'язку зі вступом на роботу технічним перекладачем консультантів. Чи дивився він на нову роботу як на спосіб поповнення своїх статків, чи як на засіб покинути СРСР та повернутися до Америки? Для відповіді на це питання ще недостатньо фактів.

Висловлюємо припущення, що Й.А. Маєвський мав ідею полишити СРСР у найбільш коректній для іноземного громадянина формі. На користь такої думки свідчать факти періодичного його звернення до місцевих адміністративних органів з клопотаннями про визнання факту його іноземного громадянства та надання виду на проживання. Така неодноразовість звернень свідчила, по-перше, про принциповість питання громадянства для Й.А. Маєвського, по-друге, про бажання покинути СРСР.

Й.А. Маєвський проживав поблизу місця роботи - у селищі № 4 Кічкас за адресою, вул. Турбінна, 7. Його будинок зберігся до сьогодні і ми маємо змогу побачити його у сучасному зовнішньому вигляді. Звернемо увагу на те, що його житло не було розміщене у кварталі для американських спеціалістів. Отже, Й.А. Маєвський відчув на собі всі «переваги» «радянського способу життя» і побуту зокрема.

Реконструюючи життєвий шлях Й.А. Маєвського, пов'язаний із Дніпробудом, відзначаємо тривалість роботи цього фахівця у складі американської консультації. Як свідчить вже згадана нами офіційна довідка дніпробудівського адміністративного відділу за липень 1933 р., він продовжував роботу й після завершення основного масиву робіт, коли першу чергу Дніпробуду було введено в експлуатацію (2 жовтня 1932 р.).

Виконання американською консультацією обсягу договірних робіт завершувалося поверненням спеціалістів за кордон, або продовженням їхньої роботи на новобудові у іншій якості.

Як свідчать архівні документи Дніпробуду, в середині 1933 р. більшість спеціалістів повернулася на батьківщину.

Невдалі спроби повернення до США. Й.А. Маєвський неодноразорво пробував виїхати до США разом зі своїми колегами і співгромадянами.

У середині 1933 р. він у черговий раз подав на адресу згаданої вище урядової комісії Секретаріату Президії ЦВК СРСР листа-клопотання про визнання його іноземцем, видачу йому довідки про статус іноземного громадянина, яка б давала підставу отримати як вид на проживання, так і візу для виїзду за кордон. У цьому клопотанні Й.А. Маєвський писав: «Перебуваючи в Росії з 1908 р., я проте зовсім не акліматизувався тут, до Росії, до російського народу і до всього російського я ставлюсь як до чужого і, навпаки живий інтерес викликає в мені тільки те, що стосується Західної Європи і моєї країни. За таких умов я вже ніколи і ні за яких обставин не зможу набути того почуття близькості до Вашої країни, яке необхідне для того, щоб бути гідним її громадянином» [5, арк.247]. Лист було датовано 28 липня 1933 р.

На клопотанні Й.А. Маєвського прочитуються кілька резолюцій. Ключова з них - про передачу справи на розгляд вищого державного органу УСРР: «ЦВК УСРР на розпорядження про визнання інопідданним. 13/8-1933». Тож, можна зрозуміти, що чиновники у Москві не висловили принципових заперечень по суті справи щодо на визнання Й.А. Маєвського «інопідданним».

Проте, як свідчить комплекс документів, у якому збереглося листування Й.А. Маєвського з державними органами, ЦВК УСРР не визнав за можливе задовольнити клопотання. Невипадково, що лист-клопотання Й.А. Маєвського в секретаріаті президії ВУЦВК опинився в архівній справі під назвою: «Скарги на ім'я членів урядів УРСР і СРСР та до ВУЦВКу і Наркомзему СРСР на відмову в визнанні чужоземного громадянства та видачі закордонних паспортів на виїзд (підкреслення наше - О.І.).

На жаль, відомостей про життя і діяльність Й.А. Маєвського протягом 1934-1937 рр. нам виявити не вдалося ні в архівних джерелах установ, пов'язаних із будівництвом Запорізького індустріального комплексу, ні в літературі.

Проте електронна база даних Міжнародного історико-просвітницького правозахисного і благодійного товариства «Меморіал» зберегла найтрагічнішу зі звісток щодо долі цієї людини. Процитуємо відомості з цього джерела: «Маєвський Йосиф Альбінович. Народився в 1874 р., Італія, м. Трієсти; поляк; освіта вища; б/п; без певних занять. Проживав: Московська обл., Кунцевський р-н, ст. Немчиновка, 17-й просік, б. 7. Арештований 3 жовтня 1937 р. Винесено