Київського Собору 1918 року, на якому отримала благословення від патріарха Тихона самостійність Української Церкви на началах автономії [12, с. 10]. З'їзд кліру і мирян Нижньо- Сірогозького округу, що відбувся 7 червня 1926 р., обговоривши питання становища православної церкви, прийшов до висновку про організаційний розрив з «тихонівським угрупованням» і «неприєднання до жодної з решти існуючих нині угруповань, оскільки не впевнений у їх канонічності» [13, с. 112].
Ідею Нижньо-Сірогозького з'їзду підтримали двоє благочинних Мелітопольської єпархії, випустивши восени 1926 р. послання до пастви із закликом відмежуватися від існуючого керівництва РПЦ на час «до Вселенського Собору» [13, с.112-113] (який планувалося скликати 1927 р.).
Церковна еліта, як і державні розкольники церкви, враховували потребу залучення на свій бік таких ієрархів, як митрополит Михаїл, які своїм авторитетом мали підсилювали аргументацію канонічності їхнього курсу.
Але ряд причин, зокрема - адміністративні справи під час формування митрополитом Сергієм своєї команди, а також похилий вік та підірване здоров'я утримували митрополита Михаїла на віддалі від України. Майже постійним місцем перебування екзарха у останні роки життя, як пише В. Пащенко, зробилася Москва [14, с. 102]. Хоча відомо, що менш ніж за рік до смерті, у 1928 р., він оселився в одному з приміщень Михайлівського Золотоверхого монастиря [15, с. 458]. Там він і помер 30 березня 1929 р. у віці 67 років [15, с. 895].
Публіковане послання переконує, що окремі його положення не втратили своєї актуальності й на початку ХХІ ст. Воно спонукає діячів держави та церкви до переосмислення пріоритетів державно- церковних та міжконфесійних відносин та перспектив розбудови помісної української церкви.
Послання митрополита Михаїла дійшло до нас у машинописній копії у справі під назвою: «Виписки із протоколів окружних з'їздів та нарад Соборно-Єпископської течії. 17 листопада 1927 р. - 25 жовтня 1928 р.» [4]. Привертає увагу, що у справу (Спр. 670) вміщено копії документів, які стосувалися питання конфлікту в православній церкві з приводу канонічної спадковості влади і невизнання митрополита Сергія законним главою церкви та легітимності його Синоду.
Ця справа, вірогідно, була сформована у відділенні релігійних культів Лубенського окружного адміністративного відділу, де вона і відклалася. Про це свідчить і більш вживаний у радянських установах папіросний папір, на якому трьома різними друкарськими машинками надруковано копії чотирьох різних документів.
Наприкінці копії послання екзарха Михаїла олівцем позначено дату «8/ вересня 28 р.». Спосіб подвійного (машинописного й рукописного) датування копій двох інших документів, збережених у справі поряд із зазначеною, а також аналогічність почерку людини, яка ставила дату на документі, дозволяє припустити, що таким чином було зафіксовано час надходження цієї копії до справ адміністративного відділу.
У публікації збережено мову, стиль і орфографічні особливості документа. Це ж стосується й написання з великої літери низки термінів і абревіатур, традиційно вживаних у 20-х рр. ХХ ст., а також церковної термінології.
Скорочені частини слів відтворено в квадратних дужках. Незрозумілі місця тексту зауважено у примітках. Очевидні помилки виправлено без застережень.
Висловлюємо надію, що публіковане джерело буде належно поціноване дослідниками української церковної історії і допоможе більш глибоко пізнати сутність суперечливих суспільних та церковних процесів, виявом яких було послання екзарха Михаїла.
Джерела та література
Шкаровский М.В. Иосифлянство: течение в Русской Православной Церкви. - СПб., 1999.
Біланич І. Еволюція Української Православної Церкви в 1917-1942 роках: автономія чи автокефалія.
Львів, 2004.
Ігнатуша О.М. Реєстраційні документи релігійних громад як масові джерела до вивчення історії церкви в Україні (20-30-ті роки ХХ ст.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 2004. - Вип. ХУІІ.
Державний архів Полтавської області. - Ф. Р-2126. - Оп. 1. - Спр. 670.
Ігнатуша О.М. Інституційний розкол православної церкви в Україні в умовах модернізації (ХІХ ст. - 30-ті рр. ХХ ст.): Дис... докт. іст. наук.: 07.00.01. - Запоріжжя, 2006.
Арефский Н. По поводу обращения временного (сергиевского) патриаршего синода // Український Православний Благовісник. - 1927. - № 19-20.
А. По поводу обращения б. Экзарха Украины, м. Михаила к верующим // Український Православний Благовісник. - 1928. - № 2.
Uox. К изучению действительности // Український Православний Благовісник. - 1928. - № 9.
Стахів М., Маркусь В. Громадянство // Енциклопедія українознавства. - Т. 2 / Наукове товариство імені Т. Шевченка у Львові: [Перевидання в Україні]. - Львів, 1993.
Акты святейшего Тихона, Патриарха Московского и всея России, позднейшие документы и переписка о каноническом преемстве высшей церковной власти. 1917-1943 гг. / Сост. М.Е. Губонин.
М., 1994.
Поспеловский Д.В. Русская православная церковь в ХХ веке. - М., 1995.
Глухов // Український Православний Благовісник. - 1927. - № 17.
Из церковной жизни Мелитопольской епархии // Український Православний Благовісник. - 1927. - № 7.
Пащенко В.О. Трагедія Руської православної церкви крізь долю її єпископів // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 2002. - Вип. ХУ.
Другий Всеукраїнський православний церковний Собор УАПЦ. 17-30 жовтня 1927 року. Док. і матер. / Ред. кол.: В.А. Смолій (співголова), П.С. Сохань (співголова) та ін. Упоряд.: С.І. Білокінь, І.М. Преловська, І.М. Старовойтенко. - К., 2007.
Документ
Послання патріаршого екзарха України митрополита Михаїла (Єрмакова) до духовенства та віруючих України із закликом лояльності до влади та на підтримку заступника місцеблюстителя патріаршого престолу митрополита Сергія (Страгородського)
17 листопада 1927р.
Копия1
БОЖИЕЙ МИЛОСТЬЮ
Смиренный Митрополит