Мы же, исполняя заповедь Христову о любви к ближним, вознося ежедневно заповеданную нам молитву к Отцу нашему небесному - „Отче наш", будем стремиться привлекать ко Христу всех наших братьев, верующих своею молитвою и примером добродетельной жизни.

Поступая таким образом, мы будем тоже приносить пользу государству: человек, воспитанный в верности обетам, данным им при крещении, послушное чадо святой церкви, богобоязненный и высоконравственный всегда будет честным, благонадежным, полезным гражданином Государства земного.

Дерзаем закончить сие наше послание словами святого Апостола Павла: Молитесь о нас, ибо мы уверены, что имеем добрую совесть потому что во всем желаем вести себя честно. Бог же мира да усовершит Вас во всяком добром деле к исполнению воли Его производя в Вас благоугодное Ему через Иисуса Христа. Ему слава во веки веков. Аминь (Евр. ХІІІ, 18, 21)14.

Смиренный Митрополит Михаил

Экзарх Украины.

4/17 ноября 1927 г.

г. Харьков

С подлинным верно: Секретарь: [підпис нерозбірливий].

Державний архів Полтавської області. - Ф. Р-2126. - Оп. 1. - Спр. 670. - Арк. 5-8. Копія. Машинопис.

Коментарі

Дописано від руки.

Михаїл (Єрмаков Василь Федорович, 1862-1929 рр.) - митрополит Київський і Галицький, Патріарший екзарх всея України. Народився 31 липня 1962 р. у Санкт-Петербурзькій губернії. 1887 р. - закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. Пострижений у мантію, рукопокладений на ієромонаха, призначений викладачем Київської духовної семінарії. З 1888 р. - інспектор Орловської духовної семінарії, з 1890 р. - Санкт-Петербурзької духовної академії. З 1893 р. - ректор Могилівської духовної семінарії, згодом - Волинської. З 1899 р. - єпископ Новгород- Сіверський, вікарій Чернігівської єпархії. 1899-1903 рр. - єпископ Ковенський, вікарій Литовської єпархії; 1903-1905 рр. - єпископ Омський і Семипалатинський. 1905-1921 р. - єпископ Гродненський і Брест-Литовський, з 1912 р. - архієпископ Гродненський і Брест-Литовський. У 1917-1918 рр. брав участь у Помісному Соборі Російської православної церкви. З 23 липня 1921 р. - митрополит Київський і Галицький, Патріарший екзарх всея України. Перебував на цій посаді у 1921-1924, 1927-1929 рр. 5 лютого 1923 р. заарештований владою з метою ослаблення підлеглої йому церковної структури, активізації діяльності контрольованої владою „Живої Церкви" та посилення церковного розколу. До 1925 р. перебував в ув'язненні, пізніше - на засланні у Ташкенті. 1925-1926 рр. проживав у Москві без права виїзду, потім знову на засланні у м. Прикумську Терської області на Північному Кавказі. 19271928 рр. - перебував у Харкові. Грудень 1927 р. - призначений митрополитом Сергієм Страгородським членом Тимчасового патріаршого Синоду. У 1928-1929 рр. жив у приміщенні Михайлівського Золотоверхого монастиря. Помер 30 березня 1929 р. Похований на території Святої Софії у Києві.

Сергій (Страгородський Іван Миколайович, 1867-1944 рр.) - патріарх Московський і всея Русі. Народився 11 січня 1867 р. в Арзамаському повіті Нижегородської губернії у сім'ї священика. 1886 р. - закінчив Нижегородську духовну семінарію. 1890 р. - закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію. Пострижений у мантію, ієромонах, член Японської духовної місії. 1893 р. - доцент Санкт- Петербурзької духовної академії, інспектор Московської духовної академії. 1894 р. - настоятель посольської церкви в Афінах (Греція); архімандрит. 1895 р. - магістр богослов'я. 1897 р. - помічник начальника Японської духовної місії. 1899 р. - ректор Санкт-Петербурзької духовної семінарії. 1899 - інспектор Санкт-Петербурзької духовної академії. 1901 р. - ректор Санкт-Петербурзької духовної академії, доктор богослов'я. Хіротонізований на єпископа Ямбурзького. 1905-1917 рр. - єпископ Фінляндський і Виборзький. 1905 р. - архієпископ. 1917 р. - єпископ Владимирський і Шуйський. Возведений в сан митрополита. 1917-1918 рр. - член Помісного Собору Російської православної церкви. 1922-1924 рр. - підтримав обновленський рух, визнавши юрисдикцію Вищого церковного управління, а пізніше - Священного Синоду. Продовжував керувати єпархією. 1924 р. - прийняв покаяння і повернувся в лоно Московського патріархату. 1924-1934 рр. - єпископ Нижегородський (Горьковський) і Арзамаський. 8 грудня 1926 р. - 12 квітня 1927 рр. - в ув'язненні. 1925-1926, 19271937 рр. - заступник патріаршого місцеблюстителя. 1934-1943 рр. - митрополит Московський і Коломенський з титулом „Блаженнійший". 1937-1943 рр. - патріарший місцеблюститель. 1943-1944 рр - патріарх Московський і всея Русі. 15 травня 1944 р. - помер у Москві.

За Синодальним виданням слова апостола Павла з першого послання до Тимофія: „Который хочет, чтобы все люди спаслись и достигли познания истины" (1 Тим. 2: 4)".

За Синодальним виданням: „Всякая душа да будет покорна высшим властям; ибо нет власти не от Бога, существующие же власти от Бога установлены" (Рим. 13: 1).

У тексті помилкове посилання. За Синодальним виданням: „царствие Божие внутри вас есть" (Лк. 17: 21).

7 За Синодальним виданням: „Если же некоторые из ветвей отломились, а ты, дикая маслина, привился на место их и стал общником корня и сока маслины, то не превозносись пред ветвями" (Рим. 181: 17-18).

Кипріан Карфагенський (Фасцій Цецилій Кипріан) (бл. 201-258 рр.). - святий, християнський богослов, єпископ Карфагенський. Народився у багатій язичницькій сім'ї. Отримав класичну освіту. Був учителем словесності, займався адвокатурою. 246 р. прийняв хрещення. 248 р. - став пресвітером. 249 р. проти особистого бажання на вимогу всієї Карфагенської громади обраний на єпископа. У 250251 рр. - під час гонінь на християн за імператора