Слід читати: „Церкви для занятия".

10

Згідно з Канонами православної церкви або Книги правил, правила 81 Правил Святих Апостолів: „Рекли мы, яко не подобает Епископу или Пресвитеру вдаватися в народныя управления, но неопустительно быти при делах Церковных. Или убо да будет убежден сего не творити, или да будет извержен. Ибо никто не может двум господам работати, по Господней заповеди".

Мається на увазі резонансне вбивство білоемігрантом у Варшаві радянського повноважного представника у Польщі П.Л. Войкова 7 липня 1927 р.

У посланні митрополита Сергія так: „Мы хотим быть православными и в то же время сознавать Советский Союз нашей гражданской родиной, радости и успехи которой - наши радости и успехи, а неудачи - наши неудачи. Всякий удар, направленный в Союз, будь то война, бойкот, какое- нибудь общественное бедствие или просто убийство из-за угла, подобное варшавскому, сознается нами, как удар, направленный в нас. Оставаясь православными, мы помним свой долг быть гражданами Союза „не только из страха, но и по совести", как учил нас апостол (Рим. ХІІІ, 5)". Цит за: Одинцов М.И. Декларация митрополита Сергия от 29 июля 1927 г. и борьба вокруг нее // Отечественная история. - 1992. - № 6. - С. 132.

З послання апостола Павла до римлян за Синодальним виданням: „И потому надобно повиноваться не только из страха наказания, но и по совести" (Рим. 13: 5).

У посланні митрополита Сергія так: „придется или переломить себя, и, оставив свои политические симпатии дома, приносить в церковь только веру и работать с нами только во имя веры, или, если переломить себя они сразу не смогут, по крайней мере не мешать нам, устранившись временно от дела". Цит за: Одинцов М.И. Декларация митрополита Сергия от 29 июля 1927 г. и борьба вокруг нее ... - С. 132.

За Синодальним виданням: „Молитесь о нас; ибо мы уверены, что имеем добрую совесть, потому что во всем желаем вести себя честно... Бог же мира .... да усовершит вас во всяком добром деле, к исполнению воли Его, производя в Вас благоугодное Ему через Иисуса Христа. Ему слава во веки веков! Аминь" (Евр. 13: 18, 20, 21).

УДК 94(092)(477.64)

О. О. Ігнатуша

ДНІПРОБУД КРІЗЬ ПРИЗМУ МІКРОІСТОРІЇ: ЖИТТЄВА ДРАМА АМЕРИКАНСЬКОГО ГРОМАДЯНИНА ЙОСИФА МАЄВСЬКОГО

Стаття розкриває драматичний життєвий шлях американського громадянина Й. Маєвського, який приїхав

у 1908 р. до Росії, пережив події революції та громадянської війни, брав участь у роботах на Днірпобуді та

був репресований і розстріляний у 1937 р.

Ключові слова: Дніпробуд, індустріалізація, іноземні спеціалісти, технічний переклад, радянська влада,

репресії.

В історії радянської індустріалізації ще чимало невідомих сторінок. Однією з таких є внесок іноземних спеціалістів у спорудження індустріальних об'єктів в СРСР і, зокрема, в Україні. Тисячі іноземних спеціалістів власним інтелектуальним ресурсом і сумлінною працею зводили індустріальні об'єкти в радянській країні, що ставали на рівень світових стандартів. Зрозуміло, що за часів СРСР ця тема була незручною для влади, тому вона не знаходила об'єктивного розкриття. Лише під кінець радянської епохи стали з'являтися праці, що актуалізували згадану тематику. Проте до ґрунтовної характеристики явища співпраці іноземних та вітчизняних спеціалістів на спорудженні індустрії України сьогодні ще далеко.

Спробуємо у рамках статті звернути увагу до персоналії одного з таких іноземних громадян - Йосифа Маєвського. Простежимо його долю, з'ясувавши обставини, завдяки яким він потрапив на Дніпробуд, встановлюючи характер творчої діяльності цього іноземного спеціаліста. Визначимо місце його кар'єри на Дніпробуді у подальшому житті.

Ґрунтуючись на виявлених нами архівних матеріалах Центрального державного архіву вищих органів державної влади та управління України та відомих публікаціях, спробуємо розкрити драматичність долі цього діяча у контексті суспільних процесів у радянській країні.

Закордонний період життя. Маєвський Йосиф (Іоанн, Петр) Альбінович народився в Трієсті 14 травня 1874 р. Його рідне місто, що знаходиться на березі Адріатичного моря, на той час входило до складу Австро-Угорської імперії, а після першої Світової війни стало частиною Італії. Воно здавна славилося як крупний порт і торгівельний осередок. Тоді його населення складало близько 140 тис. чол. Воно було розмаїтим за складом мешканців. Трієст процвітав, як Імперське Вільне місто (Reichsunmittelbare Stadt Triest), був столицею Австрійського Примор'я (KQstenland). Водночас він був місцем військового суднобудування та базою австро-угорського військового флоту. Саме сюди ще 1857 р. проклали першу велику залізницю в імперії - Австрійську Південну залізницю, що з'єднала Відень і Трієст. Вона мала велике значення для торгівлі і постачання країни вугіллям. У місті, що було головним австрійським торгівельним портом і суднобудівним центром, була високорозвиненою освіта, яка відкривала дорогу всім, хто прагнув знань. Життя Й. Маєвського починалося в чудовому місті, в благополучній католицькій родині, у середовищі, де цінували силу праці, домовитості й