Його батьки мали польське національне коріння, про що свідчать їхні прізвища. Батько - Альбін Маєвський - працював техніком, мати - Леопольдіна, уроджена Полак - займалася вихованням дітей.

Вірогідно, походження з Трієсту та достатній рівень середньої освіти дали змогу Й.А. Маєвському продовжити навчання у Женевському університеті і успішно його закінчити. В університеті Й.А. Маєвський навчався з 1893 по 1899 р., отримав диплом лікаря [1].

Здобувши освіту, він відбув до Сполучених Штатів Америки. Там він прожив близько десяти років - з 1899 по 1908 рр., проявив себе як фахівець, здобув громадянство цієї країни.

Проте у 1908 р. життєвий шлях Й. Маєвського круто змінився. Він знову перетнув океан і прибув до Росії.

Російський період. З 1908 р. Й. Маєвський проживає у Москві. Тут він займається перекладацькою роботою та виданням перекладів. Зокрема, у його перекладі з італійської мови 1914 р. побачив світ перший том збірника статей «Флорентійські читання: Італійське життя і культура. Зірниці» [2]. Анонсуючи це видання, Й.А. Маєвський у передмові зазначав, що перший випуск читань присвячений проблискам світської італійської культури після середньовічного мороку, Зірницям Відродження - виникненню вільних муніципальних республік, зародженню основ громадянськості і права, проростанню перших паростків сучасної науки та думки, першим самостійним крокам літератури, першим проблискам творчості у мистецтві.

Як видавець, Й.А. Маєвський популяризував мистецтво. Того ж 1914 р. у серії «Летюча енциклопедія» побачила світ брошура за авторством А.Г. Венеціанова під назвою «Мистецтво, живопис. Росія». Це невелике видання містило в собі чорно-білі ілюстрації творів відомого російського художника [3].

Перша світова війна, а за нею й соціальна революція в Російській імперії суттєво змінили долі мільйонів людей. Революційні події виштовхнули Й.А. Маєвського з Москви, що стала столицею більшовицької Росії. 1918 р. Йосиф Альбінович переїхав до Києва. Вірогідно, що причиною цього переїзду стало бажання покинути більшовицьку Росію. Так робили не лише колишні можновладці та люди зі статком, це були й особи творчої сфери, сумління яких було несумісним із більшовицькою диктатурою. Київ перетворився на інтелектуальну столицю. Він зібрав багатьох невдоволених і незгодних, які надіялися «пересидіти більшовизм». Як писала газета «Слово», до Києва прибували ті, хто врятувався від «червоного терору» [4].

Оскцільки превалювали думки про те, що більшовики при владі довго не втримаються, можна припустити, що й Йосиф Альбінович Маєвський сподівався невдовзі знову повернутися до звичних справ на звичному місці.

Проте, за його власними словами, виникла ще одна важлива обставина, яка утримувала його - законослухняного громадянина - в орбіті колишнього імперського простору. Й.А. Маєвський пізніше писав у заяві на адресу міжвідомчої комісії ВУЦВК у справах виходу і прийому до громадянства: «Мій національний паспорт громадянина Сполучених Штатів, втрачений на початку революції, не міг бути відновлений, зважаючи на обставини відсутності в Росії дипломатичного представництва САСШ, виключно з цієї причини я змушений був жити ... тривалий час в Росії» [5, арк.247].

Проте більшовицька влада прийшла й до Києва. Сенсу повертатися до Москви вже не було. З огляду на високу освіту, здібності й кваліфікацію Йосифа Альбіновича, йому доречніше було залишитися в українській столиці.

1919 р. столицею України стало м. Харків. Довелося змінити місце проживання і Й.А. Маєвському. У Харкові він працює при Сільськогосподарському науковому комітеті України. Займав посаду спеціаліста з дрібного тваринництва. При цьому він не міг прийняти системи більшовицького світопорядку, а тому зберігав за собою іноземне підданство. Про це свідчить довідка, видана Повноважним представництвом УСРР в Російській Соціалістичній Федеративній Радянській республіці від 10 вересня 1923 р. [5, арк.249].

Й.А. Маєвському довелося попрацювати й при одному з найбільших господарств степової зони південної України - заповіднику «Асканія Нова», що було створене на базі колишнього маєтку німця- колоніста Фальц-Фейна.

Фах у галузі тваринництва дозволив Й.А. Маєвському з 1927 по 1929 рр. продовжити роботу при Народному комісаріаті праці УСРР консультантом з дрібного тваринництва. Водночас він працював лектором при Інституті народного господарства, що діяв тоді у м. Харків. Таким чином, у більшовицькій країні знадобилися фах і освіта Й.А. Маєвського. Водночас, вони дали йому надію на можливість повернення до країни, громадянином якої він весь час себе вважав - Сполучених Штатів Америки.

На шляху до цієї мрії,1929 р. сталося повернення Й.А. Маєвського до Москви. 1929 р. Й.А. Маєвський почав працювати спеціалістом з дрібного тваринництва в птахотрестах СРСР і РСФРР [5, арк.251]. Пропрацював недовго. Вже наступного - 1930 - року Й.А. Маєвський повертається в Україну, до Кічкаса поблизу Запоріжжя і включається в будівництво первенця радянської енергетики.

Дніпробудівський період. На час влаштування на роботу в на Дніпробуд Й.А. Маєвському виповнилося 56 років.

У деталях невідомо, як саме він влаштувався працювати до Дніпробуду, де на інженерно-технічні посади існувала суттєва конкуренція. Відомо про те, що приєднався до числа працівників з 1 листопада 1930 р. Цей факт стверджує офіційна довідка адміністративного відділу Дніпробуду, адресована адміністративному відділу Запорізької міської ради, засвідчена у липні 1933 р. [5, арк.250].

Можемо лише припуститися думки про найбільш вірогідні обставини, що могли сприяти влаштуванню його на роботу в якості технічного перекладача до американських консультантів Дніпробуду.

Перша - Й.А. Маєвський постійно стежив за міжнародними подіями, передусім - в Америці і Західній Європі. Завдяки цій увазі