церковної та суспільної недуги, неодноразово звертали увагу самі церковні діячі й миряни в численних публікаціях на сторінках періодичних громадсько-політичних і церковних видань, стимулюючи духовне пробудження. Низький естетичний рівень богослужіння в пересічній парафіяльній церкві, неспроможність більшості православних священиків до церковного проповідництва, формалізм і офіціозність текстів більшості проповідей та повчань, малопоширеність позабогослужбових бесід і читань, відстороненість парафіяльних священиків від церковно-видавничої діяльності, недостатня увага священиків до діяльності церковних бібліотек, професійна нездатність багатьох псаломщиків до виконання своїх службових обов'язків [17.-С.14-20] - ось далеко не повний перелік проблем, які були реаліями життя православної церкви і які, водночас, поглиблювали кризовий стан російського православ'я, вели до його організаційного розколу та загрожували самій перспективі православної традиції.
Отже, не випадково для більшості представників духовного відомства способом збереження монопольних позицій православ'я у суспільстві бачилось не пізнання та прийняття церквою цивілізаційних новацій, а повернення її до "справжніх цінностей", під якими розумілись офіційна церковність та російська церковна традиція. На хвилі модернізаційного тиску Заходу йшло протиставлення йому церковно-державною верхівкою своєї самобутньої системи вартостей у сфері, що була похідною від основ цієї системи.
Для українських віруючих таке "вирішення" лише створювало додаткову суперечність. Організаційні форми офіційного російського православ'я та російські національні традиції, які пропагувались як запорука суспільного прогресу, для українських верств були все ж чужими.
Джерела та література
Річинський А. Проблеми української релігійної свідомості. - Київ; Тернопіль, 2000.
Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. - К., 1995. - Т.2.
Любащенко В.І. Історія протестантизму в Україні. Курс лекцій. - К., 1996.
Линдеман К.Э. Прекращение землевладения и землепользования поселян- собственников. Указы 2 февраля и 13 декабря 1915 года и 10, 15 июля и 19 августа 1916 года и их влияние на экономическое состояние Южной России. - М., 1917.
Екатеринославские Епархиальные Ведомости. - Екатеринослав, 1872-1917.
Державний архів Запорізької області.
Литвак Б.Г. Русское православие в ХІХ веке // Русское православие: вехи истории / Науч. ред. А.И. Клибанов. - М., 1989.
Римский С.В. Российская церковь в эпоху великих реформ. (Церковные реформы в России 1860-1870-х годов). - М., 1999.
Руководственные для православного духовенства указы Святейшего Правительствующего Синода 1721-1878. - М., 1879.
Фудель И. К реформе приходских попечительств. - М., 1894.
Центральний державний історичний архів (м. Київ).
Поспеловский Д.В. Русская православная церковь в ХХ веке. - М., 1995.
Свєнціцька В.І. Український живопис ХУІ-ХУІІ ст. у контексті візантійських мистецьких традицій та західноєвропейського бароко // Українське бароко та європейський контекст. - К., 1991.
Степовик Д.В. Система тропів в українському бароко // Українське бароко та європейський контекст. - К., 1991.
Трубецкой Е.Н. Три очерка о русской иконе: Умозрение в красках. Два мира в древнерусской иконописи. Россия в её иконе. - М., 1991.
Шуба О.В. Релігія в етнонаціональному розвитку України (політологічний аналіз). - К., 1999.
Гладкий С. Культурницька діяльність парафіяльного духовенства православних єпапхій України на початку ХХ століття. - Запоріжжя, 1997.
Див., напр.: Протоколы миссионерских комитетов Екатеринославской епархии о собеседованиях с местными сектантами. - Екатеринослав, 1901. - Вып. 3.
Подольские Епархиальные Ведомости. - Каменец-Подольский, 1862-1905