Таким чином, проведений у даній статті компаративний аналіз опозиційного робітничого та профспілкового руху в Україні з країнами Центрально-Східної Європи (Польщею, Румунією та Болгарією) дозволяє дійти до низки узагальнень.

Протягом 50-х- першої половини 80-х pp. XX ст. в Україні відбувалися латентні і поодинокі прояви непокори з боку робітників, що набували форм страйків у різних галузях промисловості та колективних відмов від праці. їх масштаб явно дисонував з рівнем соціально-економічних проблем робітників і детермінувався жорсткою тоталітарною системою. Побудова альтернативних профспілок аналогічно виявилася справою окремих осіб і була придушена. Масштаб українського робітничого та профспілкового руху у "доперебудовчий" період подібний до румунського - країни з найжорст- кішим пресингом громадянських ініціатив.

Активізація суспільно-політичної ситуації в республіці протягом 1989-1991 pp. спричинила серію страйків шахтарів Донбасу та інших регіонів. Подібно до польського випадку ідеологічною основою виступів стала в кінцевому випадку антикомуністична проліберальна ідеологія. В умовах Україні вона трансформувалася від прагнення позбутися економічного донорства Москви до артикульова- ної ідеї суверенізації республіки, а в польського випадку - позбавленням залежності від СРСР. На тлі жорсткого і кривавого придушення в розглядуваний період румунськими шахтарями мирної демонстрації противників неокомуністичного режиму І. Ілієску, український страйковий рух виявив риси демократизму та толерантності.

У Польщі при подібних з іншими країнами "реального соціалізму" умовах праці та соціальному становищі робітників масовий профспілковий рух постає з початку 1980-х pp. і інституціоналізуєть- ся у феномен "Солідарності". Його формування стало по-суті закономірною реакцією на ступінь лібералізації суспільної ситуації, існування елементів приватної власності, вплив культури та освіти на формування громадянського суспільства в умовах тоталітарного режиму (і навіть військового стану) в Польщі. На відміну від української спроби побудови альтернативних і незалежних профспілок, "Солідарність", по-перше, охопила не тільки шахтарську галузь, а більшість економічних сфер; по-друге, зконсолідувалася на релігійній католицькій основі (в Україні з огляду на примусову атеї- зацію релігія не могла виступити цементуючою силою), по-третє, продемонструвала єдність робітників з інтелігенцією (в українських реаліях спостерігалося дистанціювання націонал- демократичного табору від робітничої та профспілкової боротьби - в силу як об'єктивних регіональних відмінностей, так і штучних спроб інспірування партійними силами розколу). Кінець 80-х pp. дав зразки успішної розбудови в Україні альтернативних до єдиної радянської форми профспілки моделей анархо-синдикалістського руху, які потребують детальнішого дослідження. Анархо- синдикалістська модель стала мобілізуючою і для профспілкового руху в Болгарії.

Отже, робітничий та профспілковий рух в транзитний період кінця 80-х pp. XX ст. в Україні та розглядуваних країнах набув реальних авангардних якостей, які десятиліття декларувалися режимом, хоч і спрямувався проти цієї системи. Боротьба українських робітників цілком вписується не тільки в центрально-східноєвропейську (задану Польщею) модель робітничого та профспілкового руху, але й відповідає світовим стандартам боротьби шахтарів за соціальне і національне визволення. Порушені у статті питання потребують продовження наукового аналізу. Перспективи дослідження пов'язані як зі збільшенням критеріїв порівняння, так і перенесенням фокусу компаративного погляду на інші течії та форми опозиційного руху, що сприятиме формуванню цілісної концепції українського опозиційного руху в контексті антитоталітарної боротьби країн Центрально-Східної Європи.

Джерела та література

Каганов Ю.О. Центрально-Східна Європа як історичний регіон: зміст та еволюція концепції // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 2005. - Вип. XIX.

Русначенко А. Проблеми робітничого руху в сучасній Україні // Сучасність. - 1992. -№ 12.

Русначенко А.Н. Рабочее движение на Украине в 1989-1991 годах: основные этапы, элементы политической культуры: Автореф. дис... канд. ист. наук: 07.00.02 / РАН; Институт российской истории. - М., 1993.

Русначенко A.M. Пробудження: Робітничий рух на Україні в 1989-1993 роках. - К, 1995.

Русначенко А. Приспана сила. Робітники, робітничий рух і незалежні профспілки в Україні від кінця сорокових до початку дев'яностих років. - К, 2000.

Бойко О.Д. Зародження організованого робітничого руху // Нова політика. - 1998. - № 2.

Кузьміна С.В. Шахтарський страйковий рух України в 1989-1999 роках: Дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Донецький національний ун-т. - Донецьк, 2007.

Скловський І.З. Робітнича молодь в етносоціальних зрушеннях українського суспільства (70-ті - початок 90-х років XX століття). - Кіровоград, 2001.

Докашенко В.М. Профспілки України в умовах тоталітарної системи (70-ті - 80-ті pp.): Автореф. дис... д-ра іст. наук: 07.00.01 / Дніпропетровський держ. ун-т. - Дніпропетровськ, 1999.

Докашенко В.М. Профспілки і тоталітаризм: ілюзії та реалії 70-х - 80-х років. - Донецьк, 1999.

Crowley S. Barriers to Collective Action: Steelworkers and Mutual Dependence in the Former Soviet Union // World Politics. -1994, July. - Vol. 46. - N 4.

Crowley S. Between Class and Nation. Worker Politics in the New Ukraine // Communist and Post- Communist Studies. - 1995, March. - Vol. 28. - N 1.

Crowley S. Coal Miners and the Transformation of the USSR // Post-Soviet affairs. - 1997, April-June. - Vol. 13.-N 2.

Siegelbaum L., Walkowitz D. Workers of the Donbass Speak. Survival and Identity in the New Ukraine, 1989- 1992.-N.Y., 1995.

Marples D. Ukraine under perestroika: Ecology, economics and the workers' revolt. - London, 1991.

Kuzio T. Ukraine: