и до золотых украшений. Во всем околотке была известна его страсть отрывать и отыскивать клады, все от мала до велика называли его кладоискателем. Особенно ревностно копался он на островах; он знал, что там была Запорожская Сечь, что запорожцы свозили туда грудами золото и серебро из Польши, Турции и Крыма и что они его рассыпали пригоршнями! Забрал старик в голову, что там запорожцы непременно зарывали лишние деньги и потому неутомимо копался в земле; но до сих пор нашел-ли он, что? - Неизвестно" [12.-С.159-161].
Як бачимо, М. Чистяков навів доволі цікаві дані про наявність шукачів скарбів на Запорожжі у 50-х роках ХІХ ст. Хоча і тут немає прямих відомостей про те, що Леману вдалось віднайти хоча б один козацькій скарб, з наведеного уривку можна зробити висновок, що деякі, принаймні, археологічні речі, він знаходив неодноразово.
Таким чином, "скарбова лихоманка", яка притаманна для багатьох регіонів світу, не оминула й Україну. Отже й у нас є свої легенди, і нам при бажанні є що шукати, хоча тим, хто все-таки займеться цією романтичною, але нелегкою справою, слід мати на увазі, що більше століття тому скарбошукачів характеризували як людей, які хворі на особливий вид душевного потрясіння - "скарбоманію" [11.-С.6; 7.-С.ІІ,3-4.].
Крім цього, слід навести ще один цікавий епізод з тієї ж книги, який не стосується скарбів, але описує дуже архаїчний етнографічний обряд. М. Чистяков навів його в першому нарисі, який має назву "Устье Дуная, Одесса и Степь", на підставі спостережень, зроблених у якомусь неназваному селі на березі Інгулу. Йдеться про один зі старовинних засобів боротьби з мором свійської худоби. Коли кількість померлої худоби ставала значною, селяни гасили всі без винятку вогні в хатах, і всі разом йшли до церкви, де священик правив спеціальну службу. Після цього в доволі глибокій траншеї на великому кургані тертям розводили багаття з бур'янів і всю худобу проганяли через нього. Очищення вогнем проходили і всі дорослі чоловіки. Після закінчення обряду селяни розпалювали вогнища в домівках вогнем з цього ритуального багаття [12.-С.73-75].
Джерела та література:
Боплан Г.Л. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансильванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. - К., 1990.
Драгоманов М. Малорусские народные предания и рассказы. - К., 1876.
Кулиш П. Записки о Южной Руси. - К., 1856. - Т. І.
Новицкий Я.П. Народная память о Запорожье: Предания и рассказы, собранные в Екатеринославщине. 1875-1905 г. - Екатеринослав, 1911.
Эварницкий Д.И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа: В 2 ч. - СПб., 1888.
Эварницкий Д.И. Вольности запорожских казаков: Ист.-топогр. очерк. - СПб., 1890.
Гошкевич В.И. Клады и древности Херсонской губернии. - Херсон, 1903. - Кн. І.
Данилов В.В. Из Запорожья в катакомбы // Исторический вестник. - 1913. - Т. СХХХІІ, июнь.
Сапожников І. Козацькі перекази Одеси // Хаджибей-Одеса та українське козацтво: 1415-1797 роки. - Одесса, 1999.
Маркевич А. Запись о кладе под Одессою // Зап. Одес. об-ва истории и древностей. - 1900. - Т. ХХІІ.
Хаджибейские кладоискатели. - Одесса, 1894.
Чистяков М. Из поездок по России / Издание Я.А. Исакова. - СПб., б.г.