суто оціночних показників, які вимагалися для фінансових розрахунків місцевого земства. Складені херсонськими дослідниками статистичні програми орієнтувалися на виявлення різноманітних природно-географічних та культурно- господарських умов життєдіяльності місцевого населення. Згодом О. Русов у листі до полтавського статистика М. Кулябка-Корецького з гордістю відзначав, як, долаючи критику опонентів, «вводив до опису повітів усю програму Страбона» [11, арк. 10]. Подібно до чернігівських статистиків, які для вивчення еволюції поземельних відносин у регіоні спиралися на дані Генерального опису Малоросії («Румянцевського опису») 1765-1769 рр., херсонські дослідники вирішили застосувати порівняльно- історичний метод при вивченні матеріалів земського оціночно-статистичного опису Херсонської губернії 1880-х рр., співставляючи їх з джерельною інформацією статистичних описів краю 1850-1860-х рр. [12, с. 75]. Подібний підхід дозволив представити господарське становище Херсонщини як результат взаємодії природно-географічних, соціально-економічних та етнокультурних факторів в історичній динаміці. Завдяки наполегливості О.Русова і його учнів оціночно-статистичний опис регіону фактично перетворився на комплексне краєзнавче дослідження.
Матеріали проведеного у 1882-1887 рр. земськими статистиками оціночно-статистичного опису повітів Херсонської губернії були оброблені й узагальнені в 6-томній праці під загальною назвою «Материалы для оценки земель Херсонской губернии» [13]. Вона була головним підсумком краєзнавчої діяльності херсонських статистиків-громадівців у 80-х рр. ХІХ ст., ставши практичною реалізацією пропагованої О.Русовим та його учнями ідеї «обласної» статистики.
В основі кожного тому зазначеної праці лежала єдина структура поділу матеріалу на чотири розділи («Територія і населення», «Землеволодіння та землеробство», «Сільськогосподарські угіддя та їх продуктивність», «Звід оціночних даних») з таблицями, діаграмами, схемами та картами. У першому розділі характеризувалися географічне розташування й топографія відповідного повіту, його геологічні, гідрографічні та кліматичні особливості, адміністративно-територіальний поділ, система транспортних комунікацій тощо. Велика увага приділялася аналізу демографічної ситуації - визначенню складу населення за віковою, статевою, соціальною і національною ознаками, його територіальному розподілу. При цьому акцент було зроблено на з' ясуванні специфічних рис побуту, звичаїв, господарського життя мешканців. Другий розділ містив грунтовний аналіз форм землеволодіння та землекористування, особливостей експлуатації господарських угідь у повіті. Науковий інтерес викликають вміщені у даному розділі історичні екскурси, у яких статистики висвітлювали головні етапи заселення й господарського освоєння різних частин Херсонської губернії. У третьому розділі подавалися статистичні дані про класифікацію та способи використання земель, оцінювався вплив якості грунтів, систем рільництва, метеорологічних явищ на динаміку врожайності сільськогосподарських культур, роль неземлеробських занять населення в господарському розвитку краю, визначався ступінь прибутковості експлуатації природних ресурсів тощо. Четвертий розділ було присвячено з' ясуванню розмірів головних показників для оцінки прибутковості земельного майна на підставі різних факторів - врожайності землі, орендних і здаточних цін, виробничих витрат для виготовлення та реалізації сільськогосподарської продукції у повіті тощо. До розділу додавалися табличні додатки зведених оціночних даних по окремих одиницях опису (земських дачах), різні діаграми та картограми.
Науковий аналіз зібраних матеріалів земські статистики здійснювали через призму ліберально- народницької концепції. Акцентуючи увагу на кризових явищах в аграрній сфері регіону, вони підкреслювали їх обумовленість становими перешкодами на шляху модернізації господарського життя, негативними соціальними наслідками прискореної капіталізації економіки краю, поступовим руйнуванням господарства дрібного виробника. Історико-статистичний підхід сприяв виділенню провідних тенденцій у культурно-господарському житті регіону, пошуку причин виявлених явищ і процесів в історичній ретроспективі.
З огляду на ідейно-політичні переконання авторів праці логічним вигладає їх підкреслений інтерес до специфіки етнокультурної ситуації на Півдні України. У роботі зроблено акцент на культурній багатоманітності Півдня України при виразному домінуванні українського етнічного елементу (понад 70% населення). Спростовуючи погляди офіційної російської історіографії, херсонські громадівці аргументовано довели сталість українських культурних традицій у регіоні. Їх взаємодія з іноетнічними культурно-господарськими впливами у регіоні зумовила формування особливого південноукраїнського етнокультурного середовища.
«Материалы для оценки земель Херсонской губернии» викликали помітний інтерес у науковому співтоваристві й були загалом схвально зустрінуті критикою. Знаний дослідник селянського господарства В. Постніков підкреслював: «Збірники херсонських статистиків містять у собі багато безпосередніх спостережень із селянського побуту, виявляють жвавий інтерес до життя краю і багаті на узагальнення зібраного матеріалу...» [14, с. ХХІІ]. Статистик-економіст В. Григор'єв, позитивно оцінюючи видання перших томів херсонського видання, особливо відзначав розділ про землеволодіння й землеробство, який, на його думку, належав до найкращих робіт земських статистиків, будучи багато в чому зразковим [15, с. 106]. Навіть прихильники московської школи статистиків визнавали наукову цінність зазначеної праці, яка «може слугувати важливою підмогою при вивченні великої батьківщини нашої» [16, с. 126].
Особливу увагу до херсонських видань виявили українські науковці (В. Антонович, І. Каманін, Д. Яворницький, П. Червінський, П. Єфименко, В. Ястребов та ін.). В. Антонович, який одним із найперших відгукнувся на дослідження статистиків Херсонського земства, вагомого значення надавав їх історико-етнографічній частині [17, с. 495-496]. Наукову цінність і новизну історичних оглядів господарського освоєння Херсонщини підкреслював у своїй рецензії В. Ястребов [18, с. 339]. Д.Яворницький, який підтримував тісні зв'язки з О. Русовим і херсонськими народолюбцями, виявляв посилений інтерес до фундаментального видання херсонців, використовуючи його матеріали для археологічних та етнографічних досліджень дніпровського Пониззя [19, арк. 140].
Отже, статистики Херсонського земства під керівництвом О. Русова активно долучилися до розробки територіального («обласницького») підходу в російському державознавстві, який відкривав широкі можливості для синтезу історичних, географічних, етнографічних і статистико-економічних знань про регіони. Чернігівський тип земської статистики, адаптований до природно-географічних, соціально-економічних та