О.А. Пиріг

ПЛАНОВІ ПРИНЦИПИ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА РИНОК В УКРАЇНІ У 1921-1925 РР.

Переосмислення проблем непу, яке триває протягом останнього десятиліття, у порядок денний висуває перегляд місця і ролі планування в умовах переходу від директивної економіки часів "воєнного комунізму" до ринку.

Деякі сучасні дослідники, на наш погляд, перебільшують роль плану в регулюванні економіки 20-х рр. Так, Е. Лортикян, аналізуючи співвідношення планових і ринкових засад в радянському господарстві, пише: "Це був двуєдиний процес, спрямований на створення зовсім нової економічної системи, якої ще не знала історія" [1.-С.58]. Т. Сотнікова вважає, що причиною паливних, продовольчих, збутових криз періоду непу було недостатнє планування [2.-С.103]. Дискусійним

залишається питання співвідношення ринкових та планових засад у господарстві 20- х рр.

Економічний розвал та політична криза початку 20-х рр. змусили правлячу партію відступити від комуністичної доктрини і запровадити ринкові відносини. Кожний "крок назад" відбувався в умовах тривалої боротьби в самій партії між прихильниками ринкової та планової основ економіки. Під тиском конкретних обставин РКП(б) замінила продрозкладку натуральним, а потім і грошовим податком, дозволила оренду, концесії та вільну торгівлю, ввела госпрозрахунок у державному секторі промисловості, реформувала грошову систему тощо.

Застосування ринкових відносин з метою подолання економічної розрухи всебічно розкрито у монографіях С. Кульчицького [3], В. Гринчуцького [4], В. Лантуха [5], О. Пиріг [6] та інших. Однак, акцентуючи увагу на запровадженні ринкових відносин в господарство УСРР, дослідники залишили поза увагою, що в умовах непу державна партія намагалася зберегти підвалини планово-директивної економіки, закладені в період "воєнного комунізму".

Першим довгостроковим планом був план ГОЕЛРО, схвалений VIII Всеросійським з'їздом рад у грудні 1920 р. Тоді частина партійних функціонерів вже зрозуміла необхідність кардинальних змін в економічній політиці, але самі зміни були ще попереду. Прибічники планових засад в економіці вважали, що зосередження в руках держави "командних висот" (великої промисловості, транспорту, зовнішньої торгівлі тощо) створили підґрунтя для планування розвитку всього господарства. Ці ідеї матеріалізувалися у діяльності Державної загальнопланової комісії, положення про яку було затверджено РНК РСФРР у лютому 1921 р. На Держплан покладалося завдання розробки єдиного загальнодержавного плану господарського розвитку, засобів і порядку його здійснення, розгляду і узгодження з ним виробничих програм і планових пропозицій різних відомств, організації наукових досліджень [7.-С.199]. Головою Держплану був призначений Г. Кржижановський.

УДК 94(=161.2)(477-2)"1920/1926"

Д. В. Овчаренко

УКРАЇНЦІ У НАЦІОНАЛЬНІЙ СТРУКТУРІ МІСТ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ЗА ДАНИМИ ПЕРЕПИСІВ НАСЕЛЕННЯ 1920-1926 РР.

Автор характеризує національний склад міського населення Півдня України за даними переписів населення 1920-х рр. Дослідження базується на матеріалах Всеросійського перепису населення 1920 р., Всесоюзного міського перепису населення 1923 р. та Всесоюзного перепису населення 1926 р. Висвітлено зміни у національній структурі в умовах адміністративно-територіальних реформ у регіоні. Проаналізовано основні причини зростання чисельності та частки українців серед міського населення південноукраїнського регіону у 1920-і рр.

Ключові слова: національний склад, Південь України, місто, перепис населення, адміністративно- територіальний устрій.

Регіональні дослідження з історії нашої держави є першочерговим завданням вітчизняної історичної науки. В останній час велика увага приділяється дослідженню саме регіональної історії, що дозволяє складати мозаїку всеукраїнської історії з невеличких цеглинок. Це дає можливість не загубити жодного історичного факту та збудувати таку концепцію вітчизняної історії, в основу якої закладені особливості всіх регіонів. Як вказує Г. Турченко, «в останні роки в соціогуманітарних науках посилився інтерес до вивчення місцевої специфіки, зокрема, ролі регіонального фактора в суспільному житті» [1, с.48].

Метою даної статті є виявити динаміку змін у національній структурі міського населення Півдня України у 1920-1926 рр., зокрема частку українців у її складі.

Південь України завжди виділявся серед інших регіонів України своєю багатонаціональні™. Такі специфічні особливості обумовлені історією заселення цього краю. Зростання населення Півдня значною мірою відбувалося за рахунок переселенців з інших регіонів Російської імперії, а також іноземців. Цей час співпав з початком формування ринкових відносин у межах царської імперії, що обумовило другу специфічну рису цього регіону, а саме, високий у порівнянні з іншими регіонами України, відсоток населення, зайнятий у промисловому виробництві. Оскільки промислове виробництво тісно пов'язане з міським способом життя, то перш за все, у регіоні зростало саме міське населення. На початку ХХ століття серед 4 найбільших міст України, чиє населення перевищувало 100 тис. мешканців (Київ, Харків, Одеса, Катеринослав), 2 знаходилися у південному регіоні. Це такі промислові, торгівельні та адміністративні центри як Одеса і Катеринослав. Великим було значення міст Херсону та Миколаєва. Потужними темпами зростало промислове виробництво Донецького регіону, що вимагало великої кількості додаткової робочої сили. Ці потреби задовольнялися не тільки за рахунок внутрішніх резервів, а і за рахунок переселенців, переважно з російськомовних регіонів. Дані процеси впливали на національний склад міського населення південного регіону.

Ситуація ускладнювалася мовною політикою, що проводилася царським урядом по відношенню до України у ХІХ - на початку ХХ ст. Фактична заборона української мови змусила багатьох українців перейняти мову та культурні традиції росіян. Високими темпами проходила русифікація українського населення та його асиміляція росіянами. Величезний контраст між національним складом русифікованого міського населення та сільської місцевості, що переважною більшістю була українською, поширювався. Українці, що мігрували з села до міст, часто поглиналися російським оточенням та губили свої національні корені.

Таким