"1. Скасовувався затверджений Центральною Радою 18 квітня 1918 р. закон про тимчасове кредитування державним банком міських та земських установ на загальну суму, що не перевищувала 100 мільйонів карбованців.

Тимчасово, до затвердження каси кредиту земств та міст, надавалося право міністру фінансів за домовленістю з міністром внутрішніх справ дозволяти позички земствам і містам, а також виробити правила їх надання.

З коштів державної скарбниці асигнувалось 80 мільйонів карбованців по кошторису кредитної канцелярії для видання короткострокових, не більше як на 5 років позичок місцевим самоврядуванням.

В разі пропуску строку виплати по позичкам відсотків, або погашення самого боргу, міністру внутрішніх справ надавалося право належні земствам та містам допомоги з коштів державної скарбниці, або відповідні їх частини зараховувати на виплату недоїмок по позичках.

Міністрові фінансів разом з міністром внутрішніх справ доручалося встановити загальні правила щодо видання позичок" [7, ф. 2199, оп. 1, спр. 123, арк. 13].

Невдовзі були вироблені наступні правила надання кредитів:

"1. Надання короткострокових державних позик місцевим самоуправлінням для задоволення невідкладних потреб мало відбуватися у тих випадках, коли кошти не могли бути винайдені ні в місцевих бюджетах, ні шляхом нормального кредитування.

Призначав позики міністр фінансів за згодою міністра внутрішніх справ на строк не більше 5 років зі сплатою встановлених міністром фінансів відсотків.

Клопотання про позику мали подаватися до міністерства внутрішніх справ. Подаючи їх, самоврядування зобов' язані були вказати потреби, на які необхідна позика, дані про фінансовий стан, відомості про борги, про джерела платежів по позиці, а також інші матеріали, необхідні для розгляду клопотання.

Клопотання після їх розгляду міністром внутрішніх справ мали передаватися з його заключенням міністру фінансів.

В разі згоди міністра фінансів з заключенням міністра внутрішніх справ він видавав розпорядження про виплату позики.

В разі розбіжності - клопотання мало виноситись міністром внутрішніх справ на розгляд Ради Міністрів.

При дозволі позики міністр внутрішніх справ повідомляв губернському старості про такий дозвіл. Останній мав слідкувати за тим, щоб позики витрачалися на предмет їх надання, а паралельно за внесенням у кошториси місцевих самоуправлінь відповідних кредитів на погашення позики з нарахованими відсотками.

Повернення взятої позики планувалося рівними частинами по закінченні року користування нею з нарахуванням відсотків, при чому сума погашеної частини позики, а також відсотки на заборговану частину вносяться в кошторис місцевого самоуправління. Кошти на погашення позики вносяться в місцеве казначейство.

У випадку прострочки виплат міністр внутрішніх справ за згодою міністра фінансів мав право накласти заборону на прибутки самоврядувань з майна і підприємств з метою забезпечення позики.

10. Місцеві органи самоврядування зобов' язані були вести муніципальне господарство з таким розрахунком, щоб надходження від ведення підприємств (водопровід, газ, електрика та ін.) в крайньому випадку покривали б ті витрати, які по цим підприємствам несуть дані органи. В іншому випадку міністр внутрішніх справ за згодою міністра фінансів мав право видавати розпорядження про дострокове стягнення позики" [7, ф. 2199, оп. 1, спр. 123, арк. 12].

Майже всі самоуправління, що зверталися до уряду за фінансовою допомогою, головною причиною фінансових ускладнень вважали ненадходження податків [7, ф. 2199, оп. 1, спр. 123, арк. 17]. Цей факт, на думку Ф. Лизогуба, слугував зайвий раз доказом того, що ці самоврядування своєю руйнівною діяльністю настільки дискредитували себе серед населення, що воно їм не довіряло.

Як наслідок, не міг мати довіри до таких органів і уряд, який мав у своєму арсеналі ряд доказів недбалого ставлення до справи органів місцевого самоуправління [7, ф. 2988, оп. 1, спр. 8, арк. 16], [1, ф. 2797, оп. 1, спр. 6, арк. 63], через що процес видачі позик не набув загального характеру, і питання так і не було вирішено.

Забезпечення належної кількості фінансових ресурсів, їх перерозподіл конче необхідні для виконання функцій місцевим органам самоврядування. Зростання їхньої ролі в управлінні фінансовими ресурсами країни є запорукою вирішення численних проблем життя, а підвищення ролі і значимості місцевих фінансів у забезпеченні соціального і економічного реформування є визначальним чинником її подальшого розвитку. Забезпечення місцевого самоврядування стабільними та достатніми фінансовими ресурсами є запорукою становлення дієздатної та ефективної системи місцевого самоврядування.

Джерела та література

Державний архів Київської області.

Закон України про місцеве самоврядування в Україні: За станом на 20 лютого 1999 р. - К., 1999.

Закон України про оподаткування прибутку підприємств. Офіційне вид. / Верховна Рада України. - К., 1998.

Копиленко О. Л., Копиленко М. Л. Держава і право України. 1917-1920: Навчальний посібник. - К., 1997.

Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 р. №21-ХІІ // Закони України. - К., 1996. - Т. 2.

Почему? // Рабочий путь: газета Амур-Нижнеднепровского городского самоуправления. - Амур- Нижнеднепровск. - 1918. - 26 квітня.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (м. Київ).

Яременко О. І. Адміністративна реформа гетьмана Павла Скоропадського. - Вінниця, 1998