О.М. Приймак

ДМИТРО СТОЛИПІН ТА ІДЕЯ ХУТІРСЬКОГО РОЗСЕЛЕННЯ

Останнім часом у системі історичних знань все більшої ваги набувають спеціальні допоміжні дисципліни. Особливе місце серед останніх належить біографістиці, предметом дослідження якої є життєвий шлях та діяльність видатних історичних постатей, державотворців, діячів науки, культури, літератури, мистецтва, тощо. Життя та творчість окремих визначних осіб минулого стали об'єктом численних дисертацій і монографій.

Разом з тим завдання біографістики полягає не лише у поглибленні та популяризації знань про широковідомих особистостей. Ця наукова дисципліна має на меті ще й повернення забутих і відкриття невідомих імен нашої історії. І саме останні завдання мають на сьогодні пріоритетне значення. Їх розв'язання дозволяє не лише ввести до наукового обігу якісно нову інформацію, а й подивитися на окрему історичну епоху крізь призму особистості.

При цьому слід додати, що вага біографічних досліджень зростає, коли вивченню підлягає життєвий шлях людини, яка в минулому займалася проблемами не лише загальнодержавного чи галузевого, а й регіонального рівня. Такою постаттю, до деякої міри, є й Дмитро Аркадійович Столипін.

В історичній науці особі цього економіста, соціолога та популяризатора аграрної культури не приділено майже ніякої уваги.

Уперше про Дмитра Аркадійовича дослідники згадують на початку ХХ століття. Його ім'я в той час з'явилося поряд з іменем двоюрідного небожа - міністра внутрішніх справ Петра Аркадійовича Столипіна. Інформація ця стисла, а іноді й упереджена. Так, наприклад, представник народницької течії в російській історіографії Н.П. Качоровський в контексті критики аграрної реформи 1906-1917 рр., висловився, згадуючи Дмитра Аркадійовича, що "Хутороманія є спадковою хворобою в родині Столипіних" [1.-C.29]. Інший дослідник, А. Ізгоєв, у нарисі про П.А. Столипіна вже без емоцій, але так само стисло визначив: "... найбільш вагому свою ідею - про необхідність переходу від общинної до індивідуальної земельної власності герой запозичив з родинних переказів" [2.-C.16]. Більш детальна інформація про Дмитра Столипіна міститься у словнику В. Даля. У другому томі його, поряд з біографічними відомостями, знаходимо наступні характеристики об' єкта дослідження даної статті: "Економіст, письменник, прихильник позитивної філософії Огюста Конта, .займався розробкою аграрних питань, . критикував сільську общину, протиставленням якої вважав хутірське господарство" [3.-C.231].

За часів існування Радянського Союзу діяльність Д.А. Столипіна залишилася поза увагою науковців-істориків. Лише з розбудовою ринкових відносин та запровадженням аграрних реформ в державах пострадянського простору ім'я його знов з'явилось на сторінках наукових видань.

Так, наприклад, у 1992 р. вийшло друком дослідження російського історика П.Н. Зирянова "Петро Столипін. Політичний портрет". У вступній частині цієї монографії автор наводить інформацію про генеалогію реформатора. В контексті останньої містяться й відомості про Дмитра Аркадійовича: ". займався впорядкуванням побуту селян,. але останні мало слухали філософа, й тому він знайшов корінь зла - общинний устрій"[4.-С.6]. "Як противагу общині, - писав П.Н. Зирянов, - Д.А. Столипін винайшов хутірську систему, яку запроваджував у своїх численних маєтностях. Але після смерті Дмитра Аркадійовича створені ним орендні хутори розподвлися" [4.-C.7].

Ім'я двоюрідного дядька реформатора згадує ще один російський дослідник - Л.В. Теляк. У дорадянській історіографії Столипінської аграрної реформи він виокремив етап передреформений. Серед представників останнього - популяризаторів аграрної культури М.А. Каришева, А. Постнікова та інших автор згадав й Д.А. Столипіна [5.-C.27].

Ім'я останнього згадане в монографії професора А.І. Карагодіна "Історія Запорізького краю (1770-1917)", що вийшла у світ в 1998 році. Поряд з іншими аспектами історико-краєзнавчого характеру дослідник торкнувся питання ролі Бердянського повіту в реалізації Столипінської аграрної політики. Ця адміністративно-територіальна одиниця входила до складу 12 повітів, що були вибрані царським урядом для проведення ревізії хутірських господарств. Науковець вважає цей вибір небезпідставним - недалеко від р. Молочної, що протікала землями повіту, було розташоване одне з багатьох маєтностей Столипіних, с. Мордвинівка [6.-C.174]. Саме в ньому в 70-х рр. ХІХ ст. Д.А. Столипін заснував перші орендні хутори [7.-C.7].

Як історіографічний факт заслуговує на увагу стаття А.І. Голосенка "Петро Столипін та соціологія Огюста Конта". Фактично вона присвячена аналізу внеску Дмитра Аркадійовича у розбудову вітчизняної філософії та соціології. Автор відстежує вплив ідей позитивізму О. Конта на наукову та практичну діяльність Д.А. Столипіна [3.-C.7].

Тобто в історико-біографічній літературі постать Д.А. Столипіна не стала об'єктом окремого дослідження. Тому автор даної статті вважає за необхідне зробити спробу опису життєвого шляху Дмитра Аркадійовича, аналізу його поглядів щодо сутності аграрного питання в Росії після 1861 року, а також висвітлення заходів його в сфері популяризації ідеї хутірського розселення.

Дмитро Аркадійович Столипін належав до старовинного, відомого з кінця XVI століття, російського дворянського роду. Його дід по батьківській лінії - Олексій Омелянович - був головою дворянських зборів Пензенської губернії.

Батько Д.А. Столипіна, Аркадій Олексійович, був близьким товаришем М.М. Сперанського. Кар'єру розпочав він у Петербурзі в міністерстві юстиції, а потім працював обер-прокурором одного з департаментів Сенату. Мати Дмитра Аркадійовича походила з роду Мордвінових; її батько - адмірал Н.С. Мордвінов - був видатним державним діячем свого часу [8.-C.6]. Як придане на заміжжя вона отримала від останнього с. Мордвинівку, що знаходилася в Бердянському повіті Таврійської губернії (зараз вона розташована на території Мелітопольського району Запорізької області).

Народився Дмитро Аркадійович у 1818 році. Дитинство його пройшло в родинному маєтку графа Н.С. Мордвінова.