О.А. Пиріг

ПЛАНОВІ ПРИНЦИПИ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА РИНОК В УКРАЇНІ У 1921-1925 РР.

Переосмислення проблем непу, яке триває протягом останнього десятиліття, у порядок денний висуває перегляд місця і ролі планування в умовах переходу від директивної економіки часів "воєнного комунізму" до ринку.

Деякі сучасні дослідники, на наш погляд, перебільшують роль плану в регулюванні економіки 20-х рр. Так, Е. Лортикян, аналізуючи співвідношення планових і ринкових засад в радянському господарстві, пише: "Це був двуєдиний процес, спрямований на створення зовсім нової економічної системи, якої ще не знала історія" [1.-С.58]. Т. Сотнікова вважає, що причиною паливних, продовольчих, збутових криз періоду непу було недостатнє планування [2.-С.103]. Дискусійним

залишається питання співвідношення ринкових та планових засад у господарстві 20- х рр.

Економічний розвал та політична криза початку 20-х рр. змусили правлячу партію відступити від комуністичної доктрини і запровадити ринкові відносини. Кожний "крок назад" відбувався в умовах тривалої боротьби в самій партії між прихильниками ринкової та планової основ економіки. Під тиском конкретних обставин РКП(б) замінила продрозкладку натуральним, а потім і грошовим податком, дозволила оренду, концесії та вільну торгівлю, ввела госпрозрахунок у державному секторі промисловості, реформувала грошову систему тощо.

Застосування ринкових відносин з метою подолання економічної розрухи всебічно розкрито у монографіях С. Кульчицького [3], В. Гринчуцького [4], В. Лантуха [5], О. Пиріг [6] та інших. Однак, акцентуючи увагу на запровадженні ринкових відносин в господарство УСРР, дослідники залишили поза увагою, що в умовах непу державна партія намагалася зберегти підвалини планово-директивної економіки, закладені в період "воєнного комунізму".

Першим довгостроковим планом був план ГОЕЛРО, схвалений VIII Всеросійським з'їздом рад у грудні 1920 р. Тоді частина партійних функціонерів вже зрозуміла необхідність кардинальних змін в економічній політиці, але самі зміни були ще попереду. Прибічники планових засад в економіці вважали, що зосередження в руках держави "командних висот" (великої промисловості, транспорту, зовнішньої торгівлі тощо) створили підґрунтя для планування розвитку всього господарства. Ці ідеї матеріалізувалися у діяльності Державної загальнопланової комісії, положення про яку було затверджено РНК РСФРР у лютому 1921 р. На Держплан покладалося завдання розробки єдиного загальнодержавного плану господарського розвитку, засобів і порядку його здійснення, розгляду і узгодження з ним виробничих програм і планових пропозицій різних відомств, організації наукових досліджень [7.-С.199]. Головою Держплану був призначений Г. Кржижановський.

Нагальною була проблема організації роботи апарату Держплану. В умовах кадрового голоду радянська влада змушена була використати старих спеціалістів- фахівців у галузі економіки. Критерії відбору кадрів для Держплану були сформульовані Г. Кржижановським: "Завдання було таке: відібрати хоча б невелику групу осіб, відносно яких уряд знає, що вони непідкупні, лояльні, що вони бажають працювати на користь радянського будівництва, дати певні права цій групі, але разом із тим, при вирішенні питання піддавати перевірці у вищих органах роботу цієї групи" [8.-С.6].

До роботи Держплану залучалися вчені, керівники і фахівці наркоматів. Так, на засіданнях президії цього органу заслуховувалися доповіді В. Громана "Про сучасний стан товарного обігу та його найближчі перспективи", С. Струміліна "Про ємкість ринку" та інших відомих учених. Держплан об'єднував сукупність тямущих людей, експертів, представників науки і техніки. Наявність у ньому прихильників різних економічних шкіл і поглядів неминуче приводила до дискусій з нагальних проблем планування.

Поступово формувалася структура Держплану. Основна робота здійснювалася у промисловій, сільськогосподарській, транспортній, будівельній, бюджетно- фінансовій, економіко-статистичній секціях та секціях енергетики і зовнішньої торгівлі.

Реалізація Держпланом висунутих перед ним завдань вимагала будівництва аналогічних органів у інших радянських республіках. Ідея організації планомірного розвитку господарства України знайшла своє втілення в створенні Української загальнопланової комісії - Укрдержплану. Основною його функцією були розробка плану розвитку господарства УСРР на основі вивчення усього господарського процесу, визначення методів його реалізації та контролю за виконанням останнього. При наркоматах було створено планові комісії. В губерніях питання планування вирішувалися губекономнарадами.

Проблеми організації планової роботи неодноразово обговорювалися у вищих партійних органах. Тільки у 1921 р. політбюро ЦК РКП(б) зверталося до них 13 разів. Перший голова Укрдержплану В. Ксандров у грудні того ж року наголошував: "В сучасних умовах Держплан повинен бути центральним регулятором усього господарського життя країни" [9.-С.59]. Це висловлювання високого посадовця засвідчує, що план розглядався як система регулюючих заходів, впроваджена державою з метою розвитку економіки.

У червні 1922 р. було переглянуто положення про Державну загальнопланову комісію. Тобто тоді, коли вже більше року формувалися ринкові відносини: скасовано продрозкладку, розвивалася вільна торгівля, запроваджувався госпрозрахунок у державному секторі промислового виробництва тощо. В цих умовах виникла необхідність теоретичного обґрунтування розвитку планової роботи і процесу формування ринку. Не випадково, що в працях радянських та господарських керівників доводилося, що посилення і поглиблення планової основи не рівнозначно обмеженню непу. Працюючи у Держплані, В. Базаров проводив думку, що неп не тільки сприяє швидкому оживленню господарських процесів, але й створює сприятливі умови для планової роботи: "... основні елементи непу є у ... майбутньому необхідними передумовами всілякого дієвого планування і регулювання, і тому саме в інтересах самого планового господарства, а зовсім не з міркувань однієї лише "змички" з селом вимагають всемірного зміцнення і захищення" [10.-С.317]. Теоретичні проблеми планування розроблялися вченими - економістами. На цій ниві плідно працювали В. Громан,