Планові засади в економіці СРСР посилилися після прийняття ХІІІ партійною конференцією (січень 1924 р.) резолюції "Про чергові завдання економічної політики", спеціальний розділ якої вимагав посилення планових засад господарства. План розглядався державною партією як засіб, за допомогою якого можна позбавитися лиха, притаманного економікам усіх країн світу, - криз. У більшості членів партії й основної маси населення, яка постійно, з року в рік потерпала від криз, така перспектива не викликала заперечень. Перед Держпланом висувалось завдання активізувати роботу по узгодженню дій господарських органів з метою посилення впливу на ринкові відносини [16.-С.505].

Нове положення про Державну планову комісію (квітень 1925 р.) чітко визначило її головне завдання: розробка перспективного плану УСРР як частини загального плану народного господарства СРСР. Укрдержплан розробляв проекти річного бюджету республіки, подавав пропозиції до складання союзного держбюджету, розглядав основні питання, пов'язані з регулюванням промислового обігу, узгоджував із загальнодержавним господарським планом виробничі програми й планові проекти усіх наркоматів та уповноважених загальносоюзних наркоматів в Україні. Він також узгоджував промисловий, кредитний, експортно-імпортний плани та плани внутрішньої торгівлі, перспективні плани й програми підприємств загальносоюзного значення, які діяли на території України [11.-1925.-№22.-Ст.161]. Отже, на середину 20-х рр. значення планування в економічній політиці державної партії зросло. Плануванням охоплювалися усі галузі господарства.

Незважаючи на велику кількість планів, які розроблялися розгалуженою системою спеціальних органів, ефективність планування була низькою. Плани не виконувалися, зазнавали частих змін.

Причинами невиконання планів були помилки плануючих органів, відсутність товарних резервів, незадовільне фінансування. Тобто плани були недосконалими, не враховували кон'юнктури й законів ринку. Планування не забезпечило вирішення питань розвитку господарства й гальмувало реалізацію можливостей ринку в цьому напрямку. Однак, прихильників планових засад в економіці це не зупинило. Планування розвитку господарства тривало.

Таким чином, наведені факти засвідчують, в першій половині 20-х рр. паралельно відбувалися два процеси: впровадження ринкових відносин й розвиток планових засад економіки. Перший - вводився поступово, вимушено, з метою подолання економічного колапсу та політичної кризи. Другий - розвивався державною партією свідомо, оскільки відповідав її програмним положенням. Планування поширювалося як перспективні засади економіки. Ринкові відносини були тимчасовим відступом. Прорахунки у плануванні, постійне невиконання планів мали б переконати радянське керівництво у хибності їх вибору. Однак, цього не сталося. Верх взяла не економічна доцільність, а політичні міркування. Ринок, хоча й довів свою ефективність у вирішенні господарських проблем, становив загрозу існуванню влади більшовиків. Планове господарство будувалося на директивних засадах. План дозволяв владі тримати під контролем абсолютно усі сфери економіки, тому й розглядався державною партією не як засіб регулювання ринку, як перспективний підхід в організації господарства.

Джерела та література

Лортикян Э. История экономических реформ: Мировой опыт второй половины ХІХ-ХХ вв. - Харьков, 1999.

Сотнікова Т.А. До питання про регулювання ринкових відносин в Україні в період непу // Історія народного господарства та економічної думки України. - Вип. 30. - К., 1998.

Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). - К., 1996.

Гринчуцький В. Промислові трести України в 20-ті роки. - К., 1997.

Лантух В. Становление и развитие торговли на Украине в 1921-1932 гг. - Харьков, 1992.

Пиріг О. НЕП: більшовицька політика імпровізації. - К., 2001.

Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам (1917-1967 гг.): В 5- ти т. - Т. 1. - М., 1967.

Протоколы Президиума Госплана СССР. 1923 г. Сборник документов: В 2-х ч. - Ч.1. - М., 1991.

Лортикян Э.Л. Государство и рынок: Очерки экономической истории Украины. - Харьков, 1997.

Мау В.А. В.А. Базаров // Истоки. Вопросы истории народного хозяйства и экономической мысли. - Вып. 1. - М., 1989.

Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України.

Гетьман Л.Г. Деякі питання планового кредитування в українській економічній літературі у 20-ті - 30-ті роки // Історія народного господарства та економічної думки України. - Вип. 30. - К., 1998.

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України.

Туровский И.Г. Рынок промышленных товаров и методы его регулирования // Экономист. - 1991. - №2.

Російський державний архів економіки.

КПРС в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК (1898-1970): В 2 т. - Т. 2. - К., 1979.