І. В. Савченко

АДМІНІСТРАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ТАТАРСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ (1783 - ПЕРША ЧВЕРТЬ XIX ст.)

Остання чверть XVIII століття стала часом активізації політики російського уряду щодо захоплення Чорноморського узбережжя. Важливим кроком у здійсненні зовнішньополітичних завдань стало приєднання за маніфестом 1783 року Кримського ханства. Необхідною складовою в укріпленні позицій російського уряду в регіоні стає упорядкування його соціального устрою. Реалізація даного завдання конкретизувалася в здійсненні курсу розповсюдження загальноімперської соціальної структури щодо татарського населення. Водночас визнання Оттоманською Портою положень маніфесту затрималося більш ніж на вісім місяців. Ситуація ускладнювалася не прийняттям змін татарським населенням. Російський уряд в даних умовах був поставлений перед необхідністю популяризації нової влади серед татар і випрацюванням окремого механізму для регулювання соціальної структури місцевого населення.

Питання політики російського уряду щодо татарського населення в контексті дослідження історії південноукраїнського регіону розглядалося О.Дружиніною та А. Скальковським [1, 2]. Н.Суревою було висвітлено особливості регулювання участі татарського дворянства в виборах та діяльності місцевих державних установ [3]. Разом з тим існує певна нерівномірність у висвітленні окремих аспектів соціальної політики російського уряду кінця XVIII - першої чверті ХІХ ст..

В перші місяці після маніфесту від 8 квітня 1783 року російський уряд остерігався здійснювати будь-які заходи щодо інтеграції татарського населення до верств соціальної структури Російської імперії. Більше того, не ставилося перепон для бажаючих виїхати з Кримського півострову. Водночас місцева адміністрація одразу розгорнула діяльність для отримання статистичних відомостей щодо кількості татарського населення. Генерал І.Ігельстромом, в руках якого уособлювалася місцева влада на Кримському півострові, отримав від каймаканів відомості, за якими татарське населення нараховувало 54510 осіб чоловічої статі. [1, с.117]. В соціальному відношенні воно поділялося на феодалів (родову аристократію - беїв, та мурз), духовенство та феодально залежне та вільне селянство.

Досить швидко російський уряд почав обмежувати безконтрольний виїзд татар з півострову. За пропозицією радника Родзевича з худоби, що вивозилася з Криму, мало збиратися мито. Зрештою правитель області В.Каховський отримав наказ генерал-губернатора Г. Потьомкіна з літа 1784 року припинити втечі татар з півострову і організовувати збір відомостей щодо настроїв населення [4; арк.329].

Водночас з метою популяризації влади російського уряду з татарської знаті було створено у червні 1783 року Кримський Земський уряд. Даний адміністративний інститут мав створити ілюзію продовження традиції існування органу влади Кримського ханства - дивану (ради), що існувала при хані. До складу його входили представники найбільш знатних татарських сімей. Спочатку в ньому було три присутні: князь Шагінський Мегметша, Гаджи-Кази-ага, Кади Аскер Муследін Ефенді.

Потреба у підтримці татарською знаттю російської влади визначила подальші зміни у структурі Кримського Земського уряду. 10 грудня 1783 року радник Я. Рудзевич прибув у Красу-Базар, де зустрівся з представниками знатних татарський сімей. Там йому було надане прохання про збільшення чисельності членів уряду до дванадцяти старійшин [4; арк. 45]. За рішенням генерал-губернатора кількість членів уряду було збільшено, щоправда, до десяти. Діючи від імені Г. Потьомкіна, Я. Рудзевич сповістив чиновників Кримського земського уряду про сплату їм жалування. За вказівкою Рудзевича нові члени Кримського земського уряду звернулися до Г. Потьомкіна з проханням про видачу їм патентів, які б затверджували за ними їхні посади. Я. Рудзевич передав дані прохання Г. Потьомкіну, аргументуючи необхідність нововведень "не для управління справами, але щоб Кримської області старійшинам залишатися у повазі" [4; арк. 45 зв.].

22 лютого 1784 року було видано указ, за яким надавалися вищій верстві Криму усі права та пільги російського дворянства. Г. Потьомкін ордером від першого липня 1784 року повідомив І. Ігельстрома щодо указу про проведення розбору татарського дворянства [1; с.105].

Для переведення татарських мурз до стану російського дворянства уряд звернувся до надання їм права участі в діяльності дворянських органів самоврядування. Згідно з указом від 24 квітня 1784 року татарській знаті дозволялося обирати своїх представників до місцевих органів управління. Оскільки в даний період уряд остерігався неприйняття нових реформ мурзами, Г. Потьомкін мав слідкувати, щоб якомога більше посад займалося місцевою знаттю. Згідно з указом від 24 квітня 1784 року Г. Потьомкіну наказувалось "наглядати, щоб не тільки ті міста, що за установленнями наповнюються виборами від громадянства, зайняті були мешканцями області Таврійської, але й щоб і в Правлінні, і в Палатах в число Радників і асесорів призначені були кілька чоловік з них же.." [5; с.138].

Згідно зі звітною документацією правителя області, у 1784 році було призначено чиновників на всі обласні посади та повітові установи Левкопольського, Козловського, Перекопського та Сімферопольського повітів. За відомістю чиновників 1784 року більш ніж чверть посад в обласних органах управління була зайнята татарами. Щодо повітових установ, то татари були фактично на всіх посадах, які за положеннями "Установлень" мало обіймати місцеве дворянство [4; арк.173-185]. Однак введення механізму участі дворянства у місцевому управлінні відповідно до "Установлень" в Таврійській області у цей час скоріш за все мало формальний характер. Наявні джерела не дають нам можливості встановити, чи проводилися вибори на дані посади відповідно до "Установлень". Однак, за умови, що офіційне відкриття Таврійської області відбувалося у 1787 році, такі чиновники були просто призначені місцевою російською адміністрацією.

В 1787 році у зв'язку з офіційним