О. Є. Сакало

СТРУКТУРА СЕЛЯНСЬКОЇ СІМ'Ї ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ: НА ПРИКЛАДІ СЕЛА МИТЧЕНКИ ПИРЯТИНСЬКОЇ ПЕРШОЇ СОТНІ ЛУБЕНСЬКОГО ПОЛКУ

Одним з провідних інститутів будь-якого суспільства є сім'я. Розвиток сім'ї, формування та еволюція її структури, функцій нерозривно пов'язані із розвитком самого суспільства. Багато в чому ці два інститути впливають та визначають характерні риси і процес еволюції одне одного. Не піддається сумніву й той факт, що сім'я - це основа соціальної та господарської діяльності, особливо коли мова йде про період доіндустріальної епохи.

До проблеми вивчення сім'ї, перш за все селянської, першими звертаються, починаючи з другої половини ХІХ ст., російські дослідники Саме під час підготовки та проведення реформи 1861 р. набуває актуальності аграрне питання. У 70-80-х рр. ХІХ ст. типологічний розвиток селянської сім'ї характеризується як еволюція від "великої патріархальної сім'ї" до малої. Серед більшості дослідників панувала точка зору про те, що у пореформений період відбувався незворотній процес переходу від складної форми сім'ї до простої, наслідком чого була зміна всієї структури внутрісімейних відносин. У цей же час вчені робили перші спроби класифікувати форми сім'ї, в першу чергу виділяючи дві основні - малу та велику (іноді їх називали простою та складною) [1, с.1-2].

Початком сучасного етапу розвитку цього напрямку історичної науки можна вважати 60-ті рр. ХХ ст. У 1965 р. вийшла праця британського дослідника Дж. Хайнала "Моделі шлюбів в Європі та їх розвиток". У ній автор звертається до порівняльного вивчення структури сім'ї у різних регіонах світу, на основі вивчення, в першу чергу, матеріалів демографічної статистики. Хронологічні рамки дослідження Дж. Хайнала охоплювали період з другої половини XVIII до початку ХХ ст. Головна думка автора полягала у тому, що весь Європейський континент умовно можна розподілити на дві великі зони, приблизно за лінією Санкт-Петербург - Трієст, в кожній з яких панує своя модель шлюбної поведінки. Головна відмінність між ними полягала у різному віці вступу до шлюбу як чоловіків, так і жінок. Зокрема, мешканці Східної та Південно-Східної Європі одружувалися більш раніше, а ніж жителі Західної та Центральної Європи [2, с.36]. Підхід, запропонований Дж. Хайналом, став широко популярним серед західноєвропейських та американських дослідників. У 1970-х рр. на провідні позиції у вивченні шлюбної поведінки та сімейної структури вийшла кембріджська група з історії народонаселення та соціальної структури, очолювана П. Ласлеттом.

Розвиваючи ідеї Дж. Хайнала, П. Ласлетт розробив й апробував класифікацію домогосподарств з точки зору структури сім'ї. У відповідності до цього критерію розрізняють три основних типа сімейних домогосподарств:

Просте, або нуклеарне, сімейне домогосподарство, що складається з однієї шлюбної пари з дітьми чи без них. Головною ознакою даного типу домогосподарств є те, що воно засноване на шлюбних зв'язках. Домогосподарство, яке складається з вдівця / вдови з дітьми також вважається нуклеарним.

Якщо в простому сімейному домогосподарстві проживає ще хтось з родичів, то воно називається "розширеним". Таких родичів може бути й кілька, якщо вони, в свою чергу, не утворюють шлюбних пар. В залежності від того, ким доводяться ці родичі главі домогосподарства, розрізняють розширення по висхідній, по низхідній або по боковій лініях. Шлюбна пара з дітьми і чоловіковим батьком-вдівцем вважається родиною, розширеною по висхідній лінії. Якщо ж главою домогосподарства все ще залишається цей батько, то це ж саме домогосподарство класифікується як розширене по низхідній лінії.

Якщо домова спільнота складається з кількох нуклеарних сімей, то таке домогосподарство називається мультифокальним. Сім' я, до якої належить глава домогосподарства, вважається первинною. Відповідно можна виділити підтипи, які розрізняються за розміщенням вторинної сім' ї на висхідній, низхідній чи боковій лінії від первинної. Два брати зі своїми сім'ями утворюють, наприклад, мультифокальне домогосподарство з вторинною сім'єю на бічній лінії [3, с.270-271; 4, с.136-138].

Розширені або мультифокальні домогосподарства також називають складними. Поряд з цими трьома типами існують домогосподарства, які складаються з однієї особи, а також домогосподарства, які не утворюють сімей.

Слід підкреслити, що в основу мого дослідження покладена саме ця класифікація сімейних домогосподарств.

У своїх дослідженнях П. Ласлетт визначив у межах Європи чотири основних зони в залежності від способу формування домогосподарства: захід і північний захід Європи (ареал домінування так званої "європейської шлюбної моделі", визначеної Дж. Хайналом), центр Європи, Середземномор'я й, нарешті, Східна Європа, включно із Балканами та європейською частиною колишньої Російської імперії. Згідно з П. Ласлеттом характерними рисами домогосподарств східноєвропейської зони були: висока пропорція родичів, які проживали спільно, відсутність одинаків, низька пропорція простих і розширених сімей, дуже висока пропорція багатопоколінних (три і більше покоління) та мультифокальних домогосподарств тощо [5, с.3].

Додамо, що незважаючи на помітну активізацію досліджень у цьому напрямку впродовж останніх 10-15 років серед науковців колишнього СРСР (назвемо прізвища О. Кагана, В. Носевича, М. Крикуна, Ю. Гончарова та ін.), проблема дуже обмеженої кількості даних стосовно регіонів Східної Європи й досі є надзвичайно актуальною.

Необхідно зауважити, що основними типологічними показниками сімейного ладу є чисельний та структурно-поколінний склад сім'ї. Це обумовлює головну вимогу до джерел, що використовуються в процесі дослідження - джерело повинно містити детальний опис складу сім'ї. У своїй роботі спиратимуся на дані представлені у сповідному розписі села Митченки Пирятинської першої сотні