Д.П. Кірей (18 років) та міщанин С.М. Гноєвий (16 років), звинувачувалися у тому, що брали участь в діяльності Конотопської організації УСДРП та від її імені друкували прокламації з метою їх поширення у майбутньому, в яких закликали робітників до об' єднання для боротьби з урядом, підготовки революції з метою повалення існуючого в державі суспільного ладу та самодержавства. За скоєний таким чином злочин вони звинувачувалися за 1 ч. 126 ст. Кримінального Укладення та підлягали суду Київської судової палати за участю станових представників* [15.-Ф.318.-Оп.1.-Т.2.-Спр.1711.-Арк.3-3зв.].
26 грудня 1906 р. прокурор Київської судової палати надіслав своє подання до неї, в якому пропонував їй розглянути справу про вказаних членів Конотопської організації УСДРП, які на підставі 1032 ст. встановленого Кримінального Судочинства, звинувачувалися по 1 ч. 126 ст. Кримінального Укладення разом з підготовленим звинувачувальним актом та речовими доказами [15.-Ф.318.-Оп.1.-Т.2.-Спр.1711.-Арк.1]. При цьому, на думку прокурора Київської судової палати, яку він висловив у своєму поданні до суду на підставі 1056 ст. встановленого Кримінального Судочинства та циркуляра Міністерства юстиції від 11 травня 1906 р. за № 2015, справу пропонувалося слухати при зачинених дверях на весь час засідання палати - від зачитання звинувачувального акта і до оголошення визначення суду [15.-Ф.318.-Оп.1.-Т.2.- Спр.1711.-Арк.1-1зв.].
Крім цього, необхідно зазначити, що при проведенні попереднього жандармського слідства звинувачені весь час знаходилися у конотопській повітовій в'язниці [15.-Ф.318.-Оп.1.- Т.2.-Спр.1711.-Арк.4].
5 січня 1907 р. Київська судова палата у своєму розпорядчому засіданні, заслухавши при цьому звинувачувальний акт прокурорського нагляду, визначила про надання справі подальшого
Станові представники - представники станів, що існували в Російській імперії, які за законом від 7 липня 1889 р. приєднувались до складу судової палати з метою прийняття рішення з найважливіших категорій справ, пов'язаних з державними злочинами - політичними, проти посадових осіб, найтяжчих посадових злочинів, якщо вони тягли за собою за законом позбавлення підсудного всіх станових та майнових прав або всіх особливих прав та привілеїв.
ходу, а також підтримала побажання прокуратури проводити слухання справи при зачинених дверях, додавши до цього - за участю станових представників [15.-Ф.318.-Оп.1.-Т.2.-Спр.1711.- Арк.7-7 зв.]. До зали засідання суду, за визначенням судової палати, мали право допускатися лише посадові особи, службові обов'язки яких мали безпосереднє відношення до даної справи, а також не більше однієї особи з боку кожного з підсудних [15.-Ф.318.-Оп.1.-Т.2.-Спр.1711.- Арк.7зв.].
3 лютого 1907 р. в Чернігові відбулося виїзне засідання суду Київської судової палати у цій справі [10.-Ф.318.-Оп.1.-Т.2.-Спр.1711.-Арк.15]. На ньому захисник просив суд про виправдання підсудних, а у випадку визнання їх винними - про застосування до них покарання в мінімальній мірі, враховуючи їх досить юний вік та про зарахування в строк покарання часу, який був ними проведений у в'язниці за попереднього жандармського дізнання [15.-Ф.318.-Оп.1.-Т.2.- Спр.1711.-Арк.16].
За рішенням суду, який визнав їх винними у скоєному проти держави злочині [15.-Ф.318.- Оп.1.-Т.2.-Спр.1711.-Арк.20], Київська судова палата за участю станових представників визначила: утримувати у фортеці С.Я. Здрастуя, 17 років, та Д.П. Кірея, 18 років, протягом 2 років кожного або замінити утриманням їх у в'язниці у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, а С.М. Гнойового, 16 років, віддати на виправлення, але не більш як до досягнення ним повноліття, у виправничо-виховну установу, а при неможливості помістити його до такої, тримати в особливо пристосованих для неповнолітніх приміщеннях в'язниці або в арестантському будинку. Судові витрати покласти на засуджених рівною мірою. Речові докази знищити, за винятком написаної олівцем прокламації, яку залишити при справі [15.-Ф.318.- Оп.1.-Т.2.-Спр.1711.-Арк.21].
9 лютого 1907 р. дядько Д.П. Кірея - Мартин Кірей подав прохання до Київської судової палати, в якому клопотався перед нею про взяття свого небожа на поруки під заставу всього свого майна, яке було оцінене експертами Чернігівської губернії в три тисячі карбованців [15.- Ф.318.-Оп.1.-Т.2.-Спр.1711.-Арк.27]. І лише 4 березня 1907 р. Д.П. Кірей був звільнений із в'язниці, про що прокурор Київської судової палати повідомив 14 березня цього року [15.- Ф.318.-Оп.1.-Т.2.-Спр.1711.-Арк.38]. Але Д.П. Кірей не вніс у встановлений термін за рішенням палати від 23 лютого 1907 р. 1500 карбованців, і 29 березня цього року він знову ув'язнений у Конотопі [15.-Ф.318.-Оп.1.-Т.2.-Спр.1711.-Арк.39].
Під час свого попереднього ув'язнення Д.П. Кірей подав в урядовий Сенат касаційну скаргу на вирок, винесений йому Київською судовою палатою, про що остання сповіщала начальника чернігівської в'язниці 26 лютого 1907 р., який мав довести це до відома С.М. Гнойового та С.Я. Здрастуя. Вони мали право протягом трьох днів з моменту, коли довідалися про цю скаргу, приєднатися, за бажанням, до неї [15.-Ф.318.-Оп.1.-Т.2.-Спр.1711.- Арк.35]. 16 березня 1907 р. Київська судова палата в своєму розпорядчому засіданні вказувала на те, що засуджені С. Гноєвий та С. Здрастуй подали заяви про своє приєднання до скарги Д. Кірея на вирок суду щодо них. Їх заяви були подані також в урядовий Сенат [15.-Ф.318.-Оп.1.- Т.2.-Спр.1711.-Арк.37].
Відповідь урядового Сенату була невтішною для засуджених. У березні 1907 р. він сповіщав Київську судову палату про те, що в своєму розпорядчому засіданні 7 березня 1907 р. ним було прийняте таке рішення з приводу скарг Д. Кірея, С. Здрастуя та С. Гнойового на вирок суду щодо них: їх касаційну скаргу, що не містила в собі вказівок на привід