Ради, проект закону перейшов на розгляд Імператорського товариства судноплавства. Однак останнє вдалося до його обговорення лише в січні 1902 р. Зокрема, до законопроекту було зроблено суттєві доповнення. Передбачалося поширити обов'язкову дію пенсійних кас на всі судна розміром більше 20 рег.т. Внески підприємців пропонувалося встановити в розмірі 1/2 від суми внесків учасників кас. До того ж, якщо йшлося про пенсійне забезпечення машинних команд пароплавів, внески власника повинні були складати не менше як 2/3 [6.-С.22].
На початку 1902 р. проект закону знов повернули на розгляд у Раду торговельного мореплавства. 26 березня його в черговий раз обговорювали на засіданні Ради під головуванням товариша міністра фінансів В.І. Ковалевського [7]. Проте подальше проходження проекту на цьому загальмувалося. Причиною стало відкрите небажання судноплавних компаній зменшити свої прибутки заради створення пенсійних кас для "нижчих чинів". Зокрема, представники окремих пароплавств, і перш за все, Руського товариства пароплавства і торгівлі (РТПіТ), наголошували, що подібні заклади в них уже існують у вигляді ощадно-допоміжних кас, а тому і взагалі в цій площині більш нічого робити не треба.
Отже, в результаті другого обговорення на засіданні Ради, вирішено створити комісію, яка б ще раз вивчила означену проблему. Наслідком роботи комісії було рішення, яке цілком задовольнило судновласників, про те, що вищезгадані ощадно-допоміжні каси були спроможні вирішити всі питання соціального забезпечення моряків.
Звичайно, не всі погодилися з таким розв'язанням проблеми. Так, великий князь Олександр Михайлович у своєму виступі на засіданні Ради відзначив, що "ощадно-допоміжні каси не досягнуть тієї мети, яка була покладена в основу (проекту закону. - О.Ш.) пенсійної каси" [5.-С.23]. Але навіть думка "височайшої" особи не вплинула на членів Ради, які були тісно пов'язані зі справами підприємництва в морському транспорті і, відповідно, вкрай зацікавлені в розмірах прибутків судноплавних товариств.
Фактично така ж доля спіткала і спроби царизму створити в комерційному флоті морські контори та запровадити реєстрацію моряків. Відповідний законопроект, розроблений Головним управлінням торговельного мореплавства в 1904 р., "мав на меті сприятливо вплинути на розвиток у Росії торговельного мореплавства, забезпечуючи судновласникам найняття досвідчених, благонадійних та підготовлених моряків" [8.-С. 1].
Зокрема, до можливих обов'язків морських контор проект відносив: "реєстрацію моряків, видачу морехідних книжок, складання суднової ролі та договору, перевірку розрахунку з винагородження службовців на суднах". Крім того, вони повинні були "брати на себе посередництво з пошуку місць морякам на торговельні судна", а також займатися організацією для них морських будинків і притулків та завідувати ними. Відкривати морські контори мали б право біржові комітети портових міст. Завідувати ними, за призначенням тих же біржових комітетів, повинні були "благонадійні особи. насамперед із заслужених капітанів торговельного флоту". Затверджував останніх на посаді та звільняв з неї міністр торгівлі і промисловості.
Також згідно з проектом моряки, які бажали влаштуватися на службу на комерційні судна тоннажем більше 20 рег.т., повинні були попередньо приписатися до однієї з морських контор, де їм видавали б морську та розрахункову книжки. В першій з них повинна була міститися інформація щодо особи судноробітника, його службового становища, стажу роботи за фахом. Певним чином вона б виконувала функції професійного свідоцтва. В розрахунковій книжці пропонувалося вказувати розміри платні, штрафи та винагороди, які отримували члени команд комерційних суден.
Для обговорення проекту щодо створення морських контор у жовтні 1906 р. при МТіПр була скликана Особлива нарада під головуванням сенатора Карницького. Участь в ній, окрім чиновників різних відомств та керівників найбільших судноплавних підприємств, брали представники спілок моряків торговельного флоту, в тому числі і делегати від команд Азово- Чорноморського басейну - члени РСДРП, меншовики М. Адамович та О. Яковлєв. Як згодом писав у своїх спогадах Яковлєв: "Уряд, під впливом ідей Зубатова, прийшов до думки створити спеціальну верству моряків... і, таким чином, відволікти їх від політичної боротьби, посилити цехові прагнення у моряків" [9.-С.38].
Протягом листопада 1906 р. Особлива нарада провела чотири засідання. Представники чорноморської спілки підготували щось "на зразок платформи", яка і була запропонована керівництву Особливої наради. В ній делегати матроської організації наполягали, щоб "відкриття морських контор було визнано винятковим правом професійних товариств і спілок моряків, а також, щоб завідування конторами було доручено особам, обраним загальними зборами моряків даного морського басейну" [10.-Ф.95.-Оп.18.-Спр.177.-Арк.68зв.]. Але нарада відкинула ці пропозиції, зауваживши, що запропоновані зміни до проекту закону забезпечили б "інтереси виключно моряків, а не мореплавства в цілому".
1 листопада 1908 р. законопроект розглянуто на засіданні Ради в справах торговельного мореплавства під головуванням товариша міністра торгівлі і промисловості Д.П. Коновалова. Прибічники нового закону доводили, що торговельний флот майже не мав у своєму розпорядженні кадрів постійних працівників, а тому його треба було очистити від "бродячого елементу", ліквідувати "ті недоліки пароплавного побуту та матеріального становища, які неодноразово призводили до заворушень і страйків" [10.-Ф.95.-Оп.18.-Спр.177.-Арк.35]. Саме ці питання, на думку представників МТіПр, покликані були розв' язати морські контори, а також обов' язкова реєстрація судноробітників.
Слід згадати, що проти найважливіших положень законопроекту на цьому засіданні активно виступили представники пароплавних фірм "Кавказ і Меркурій" та Російського транспортного та страхового товариства, а також судновласник П. Регір. Особливе роздратування викликав пункт проекту стосовно обов'язкової реєстрації членів суднових команд. Останнє, на